Анкара в рамках розвитку космічної галузі має намір до 2023 року відправити на Місяць космічний апарат, який приземлиться на ній, заявив президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, представляючи Національну космічну програму.
«Наша головна і найважливіша мета по Національній космічній програмі це вперше дістатися до Місяця на 100-ту річницю заснування нашої Республіки», – наводить його слова видання «Сабах».
«Потім Ердоган заявив, що Туреччина має намір в рамках міжнародного співробітництва побудувати космодром», – зазначає газета.
Також президент оголосив, що фінальної метою програми є відправка громадянина Туреччини в космос.
Ці без перебільшення амбітні плани коментує автор популярного Telegram-каналу «Рибар», що спеціалізується на тематиці Близького Сходу.
«Вчора Реджеп Ердоган оголосив, що до 2023 року турецька космічний апарат здійснить посадку на Місяць. Хоч це звучить занадто амбіційно, нічого неможливого тут немає.
існує кілька важливих нюансів:
♦ Сьогодні доступність космічних технологій на ринку значно вище, ніж це було навіть 30 років тому. Майже будь-яка держава може просто укласти договір з одним зі світових агентств на створення космічного апарату (КА), наземної інфраструктури і навіть підготовку космонавтів. Досить заплатити гроші, купити супутник і повісити на нього національний прапор.
♦ Як це відбувається на практиці? Вчора на орбіту Марса успішно вийшов еміратський апарат Al Amal, розробником якого значиться Космічний центр Мухаммада бін Рашида. При цьому вся наукова апаратура зонда фактично була створена в США – Арізоні, Каліфорнії і Колорадо. Багато приладів і агрегати супутника також зроблені за межами ОАЕ, а сам КА був виведений на орбіту Землі японської ракетою-носієм (РН) з території Японії.
♦ Аналогічні справи і у інших країн. Єгипетські супутники EgyptSat-2 і EgyptSat-A проводилися в підмосковному Королеві, як і невдалий ангольський AngoSat-1. Китай побудував Нігерії зонди серії NigComSat-1. Але всі ці апарати видаються державами-замовниками в якості своїх національних досягнень.
♦ Що заважає Анкарі по точно такою ж схемою замовити місячний посадковий модуль у третьої держави, поставити туди кілька своїх приладів і елементів конструкції, запустити на американській РН і оголосити його власною розробкою? Так зовсім нічого. Туреччина не знаходиться в американському списку санкцій, що забороняють продаж країні продукції космічного призначення, тому проблем з її придбанням не буде.
І коли такий фактично створений в США (або іншій країні) КА досягне орбіти Місяця, Ердоган може голосно заявити про великого початку турецької космічної ери, а проурядові газети – про проникнення тюркської цивілізації в космос.
Ну а те, що внесок іноземців в цю місячну місію набагато вищий, ніж внесок самої Туреччини – хвилювати населення не буде».
