Президент Вірменії Армен Саркісян заявив напередодні, що влада республіки готова визнати незалежність Нагірного Карабаху, якщо зрозуміють, що «підтримуваний Туреччиною Азербайджан не піде шляхом переговорів».
У відповідь на заяву Саркісяна депутат азербайджанської опозиційної партії REAL Ільгар Мамедов повідомив, що якщо Єреван піде на цей крок, то Баку може розглянути питання визнання однієї з азербайджанських організацій або їх спілки в якості незалежної держави, що виступає від імені біженців з Зангезура і інших біженців з Вірменії.
«До початку карабахського конфлікту азербайджанців в Зангезурі проживало набагато більше, ніж вірмен в Нагірному Карабасі», – пояснив Ільгар Мамедов, його слова наводить ресурс haqqin.az.
Зангезур (вірм. Զանգեզուր) — історична область на південному сході Вірменії, на схилах Зангезурського хребта. Являє собою одину з областей Східної Вірменіїщ. Приєднаний до Росії за Гюлістанським мирним договором 1813 року. За радянських часів в межах Зангезура розташовувалися Горісський, Кафанський, Мегринський і Сісіанський райони Вірменської РСР, з 1995 року — Сюнікська область Вірменії.
Після Жовтневої революції 1917 року, створення і розпаду Закавказької Демократичної Федеративної Республіки між Вірменією і Азербайджаном виникли суперечки з приводу приналежності ряду територій зі змішаним населенням, в числі яких був і Зангезур, який також став місцем запеклих вірмено-азербайджанських зіткнень і етнічних чисток.
Відступаючи на початку 1918 року із Західної Вірменії (Східної Анатолії) у зв’язку з виходом Росії з Першої світової війни і розвалом Кавказького фронту, вірменські добровільні збройні формування під командуванням Андраніка вивели на територію російської Вірменії до 30 тисяч вірменських біженців, в основному з Муша і Бітліса, яким загрожувала загибель. Частина біженців залишилася в Зангезурі, тоді як багато інших були розселені в сусідніх Еріванському і Шарур-Даралагезському повітах, звідки виганяли місцевих мусульман.
Після виведення турецьких військ із Закавказзя в кінці 1918 року вірменські збройні загони під командуванням Андраніка на території Зангезура продовжили етнічні чистки та знищення мусульманських селищ. Проте, командування британських окупаційних сил, керуючись своїми власними політичними цілями, не дозволило Андраніку поширити ці дії на Карабах. Вступивши в конфлікт як з англійськими інтервентами, так і з урядом Вірменії, Андранік вивів свій загін із Зангезура в Ечміадзін і в квітні 1919 року розпустив його.
