Вже не перший місяць у Європі та США говорять про майбутнє російське вторгнення в Україну.
Принагідно Москві загрожують найжорстокішими санкціями і пропонують надати Києву пряму військову підтримку. Москва, у свою чергу, дає зрозуміти, що жодної агресії не планує, а хвилювання з приводу пересування російських військ російською територією вважає надуманою проблемою. Більше того, після розмови президентів Володимира Путіна та Джо Байдена стало ясно, що російська сторона має зустрічні вимоги.
Зокрема Москва направила США та НАТО конкретні пропозиції щодо гарантій безпеки: відмовитися від розширення свого впливу на Україну, припинити масштабні навчання біля російських кордонів та «вступити до нормального діалогу». Інакше Росія перейде у режим контрзагроз. Якщо жодна із сторін не піде на поступки, ситуація ризикує перерости у військове зіткнення, яке стане проблемою не лише для Росії та України, а й для усієї Європи.
Наскільки значним є ризик військового конфлікту, які шанси уникнути нового загострення і чи готові сторони ними скористатися? Про це в інтерв’ю розповів заступник директора Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень НДУ “Вища школа економіки” Дмитро Суслов.
Відео дня
Минулого тижня російське МЗС опублікувало проекти договорів з НАТО та Вашингтоном щодо гарантій у сфері безпеки. Чому Москва почала активно просувати його саме зараз?
Дмитро Суслов: Відбулася інтенсифікація співпраці США та НАТО з Україною, у 2021-му їх навчання проводяться набагато частіше, а присутність західних військ у Чорноморському регіоні стала значно масштабнішою. Крім того, суттєво змінилася риторика України: якщо рік тому вона просто саботувала Мінські угоди, то тепер вона відкрито говорить про їхню неприйнятність і про те, що вони мають бути переписані. Київ приймає законодавчі акти, які прямо суперечать пунктам договору: наприклад, законопроект про реінтеграцію Донбасу та Криму. Більше того, за останній рік політична ситуація в Україні стала набагато менш сприятливою для Росії: ми бачимо, що активно закриваються проросійські телеканали.
Американська влада вважає, що Москва саме тому демонструє готовність напасти на Київ: звідси заяви, згідно з якими західна розвідка нібито фіксує пересування російських військ. При цьому в США вважають, що політичне рішення щодо вторгнення ще не ухвалене, тому що ціль Кремля — переговори, а не війна. Росії потрібно, щоб США, НАТО і, як наслідок, Україна пішли на певні поступки: йдеться про гарантію нерозширення НАТО на Схід.
Тобто, Росія торгується, переміщуючи війська вздовж кордону з Україною?
Почасти її дії пов’язані з реальною загрозою з боку Києва: Росія стягує свої сили, щоб запобігти початку силової операції на Донбасі.
Але частково, так, Росія просто позначає свою категоричну незгоду з нинішньою політикою США щодо України з втягуванням України в НАТО. Тут можна провести аналогію із конфліктом між Росією та Грузією 2008 року. Тоді президент Володимир Путін кілька разів закликав західні країни припинити обіцяти Україні та Грузії членство в НАТО, але його не почули. Влада США наполягла на зворотному, і в результаті Росія була змушена піти на військову операцію проти Грузії.
Так от зараз ми перебуваємо в аналогічній ситуації: Росія гранично чітко позначає свої червоні лінії, закликає Захід змінити свою політику щодо України та перестати втягувати її до НАТО, перестати освоювати українську територію, щоб нинішній кордон альянсу не змінювався. Друга вимога — нерозміщення в сусідніх з Росією країнах наступальних озброєнь — і не має значення, йдеться про членів НАТО або його партнерів.
Список вимог, які висуває Росія, зрозумілий. Але що вона може дати натомість?
Судячи з документів, опублікованих МЗС, натомість Росія готова прийняти географію НАТО, що склалася. Тут треба зазначити, що багато хто на Заході звинувачує її в системному експансіонізмі та прагненні проводити ревізіоністську політику: мовляв, сьогодні Росія вимагає невступу України до НАТО, а завтра вимагатиме повернути Польщу та Прибалтику.
Але Москва показала, що це не так, просто вона хоче зафіксувати межу розширення альянсу, що склалася, і забезпечити свою безпеку. В рамках цього МЗС пропонує вивести з території Польщі та Румунії ті ударні сили, які там вже де-факто розташовані — американські пускові установки Mk 41. Взагалі це система протиракетної оборони, але випробування показують, що за допомогою Mk 41 можна запускати і ударні ракети (наприклад, “Томагавки” середньої дальності) – це створює безпосередню загрозу.
США готові вдатися до таких умов?
Білий дім уже чітко сформулював, що на поступки Кремлю не піде. Принаймні на ті, яких Кремль вимагає. США абсолютно точно не готові брати на себе зобов’язання щодо подальшого нерозширення НАТО на схід, і так само вони не готові відмовлятися розміщувати озброєння в Україні, Польщі, Прибалтиці та інших країнах. Вашингтон не готовий навіть просто обмежити військово-технічну взаємодію з Києвом.
До того ж, на мою думку, в МЗС і так це розуміють і не розраховують на те, що Захід підтримає ці пропозиції. Бо інакше Росія б їх не публікувала через два дні після того, як проекти тих самих угод були передані американській стороні (під час візиту помічника Держсекретаря США у справах Європи та Євразії Карен Донфрід). Швидше за все, опубліковані пропозиції і не розглядаються як основа для предметних, серйозних, закритих переговорів із США.
Тоді навіщо це Росія публікує?
Вона ще детальніше позначає свою позицію, декларує її усьому світу. Я думаю, що якщо якісь угоди і будуть досягнуті, то не на підставі цього договору чи договору взагалі. Потрібно розуміти, що це лише Росія наполягає на юридично завірених зобов’язаннях із боку Заходу — це її максимальні вимоги, а все, що вона запропонує далі, — уже компроміс. Для неї вже буде достатньо, якщо адміністрація президента США, наприклад, випустить відкриту заяву про те, що Україна не вступить до НАТО чи обмежить свою військову співпрацю з Києвом.
Але це невеликі кроки. Чи є щось, що змусить Вашингтон погодитись з умовами Москви?
Поки Росія не створить реальної загрози для безпеки США, вони свою політику не змінюватимуть. Максимум, на що вони будуть готові піти — відновлення Мінського переговорного процесу та початок тривалих, млявих консультацій з Росією з питань європейської безпеки. Останнє буде схоже на те, що вже відбувалося 11 років тому, коли члени Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) розпочали «корфуські дискусії» — обговорювали проект договору з європейської безпеки, підготовлений тодішнім президентом Росії Дмитром Медведєвим. Процес цей був абсолютно безглуздим і беззмістовним, в результаті ні до чого не привів.
Можливо, вони будуть активнішими у Мінському процесі і змусять Україну пом’якшити риторику. Можливо, навіть змусять [президента України Володимира] Зеленського припинити вимагати, щоб угоди було переписано.
Але на жодні серйозні гарантії безпеки для Росії чи фундаментальні зміни своєї політики США не підуть. Принаймні поки не зіштовхнуться з загрозою безпеці — причому не для України, а для себе. Поки не виникне ситуація, аналогічна Карибській кризі
А чи вона може виникнути?
Думаю, це швидше залежить від Росії: якщо вона всерйоз має намір добиватися нових правил гри, якщо вона всерйоз має намір добиватися від США поваги до її життєво важливих інтересів, то, мені здається, на якомусь етапі вона буде змушена створити загрозу безпеці Америки. Історія міжнародних відносин показує, що великі держави поважають інші великі держави лише у двох випадках: перший – це коли неповага інтересів іншого може призвести до війни, а другий – це коли держави зацікавлені у партнерстві чи союзництві. Про партнерство між Росією та США зараз говорити в принципі смішно, відповідно, залишається один варіант: Америка врахує інтереси Росії задля запобігання війні. Не для запобігання війні України з Росією, а для запобігання своїй війні з нею, яка може вийти на ядерний рівень.
А якщо Росія свою позицію таким чином не позначить, то Сполучені Штати й надалі її інтереси ігноруватимуть. Думаю, США можуть допустити новий військовий розгром України, аби не піти на визнання інтересів Росії.
