Нешкідливий, здавалося б, законопроект, внесений на розгляд парламенту Латвії, може мати наслідки в тому числі і для Росії.
Йдеться про «латиські історичні землі», серед яких згадується і невелике містечко в Псковській області. Яким чином в Латвії обґрунтовують свої претензії на російські території і яка історія цих земель в реальності?
Президент Латвії Егіл Левітс подав до Сейму законопроект, який повинен доповнити затверджену цього літа адміністративно-територіальну реформу Латвії. Президент Левітс вважає, що термін «історичні землі», який є в латвійській конституції, необхідно конкретизувати.
Cкандальна ініціатива
«На жаль, різноманітність Латвійська, традиційна культурно-історичне середовище латиських історичних земель і малі культурні простори перестають бути самі собою зрозумілими. Латвійській державі і суспільству необхідно приділити цим питанням посилена увага, розробити розумну і далекоглядну державну політику, щоб надати необхідну допомогу і сприяти стійкості культурно-історичного середовища», – заявляє глава Латвії.
У частині 4-ї статті 5-ї поданого ним законопроекту в числі інших латвійських регіонів згадується «місто Абрене колишнього Абренського повіту» – держава буде зобов’язана «сприяти усвідомленню та збереженню його культурно-історичної спадщини та історичної пам’яті». Як зазначено в тексті, місто було «незаконно» втрачений під час «радянської окупації». Шукати на мапі «Абренський повіт Латвії» марно – зараз це Питалівський район Псковської області Росії.
Як конкретно Левітс збирається «зберігати історичну пам’ять Абренского повіту», поки неясно – після прийняття закону це питання має буде детально опрацювати кабінет міністрів. «Я прочитав і трошки очманів. Ви тільки вдумайтеся: президент Левітс, по суті, пропонує Сейму офіційно висунути Росії територіальні претензії. І що далі? Наступний логічний крок – денонсація договору про кордон», – зазначає політолог Олексій Ільяшевіч.
Маленьке село Питалово заснували в 1863 році – її назвали на честь гвардійського поручика Питалово, колись володів тут землями. Згідно з умовами мирного договору, який латиші нав’язали більшовикам в Ризі 11 серпня 1920 року, Радянська Росія віддала Латвійській Республіці більшу частину Островського повіту і Питалово – які, втім, латиші попередньо зайняли збройною силою.
Латвія дуже хотіла отримати цю землю з тієї причини, що там розташовувався залізничний вузол, який закільцьовує шляхи, що йдуть через Латгалію. І їм дісталися 1300 кв. кілометрів колишньої Псковської губернії з населеними пунктами Питалово, Качанова, Толково, Боково, Вишгородок і іншими. Села тутешні отримали нові назви: Качанова перетворилося в Кацені, Толково – в Унаву, Боково – в Пурмале, Вишгородок – в Аугшпілс, Жогов – в Рітупе. Саме ж Питалово отримало статус міста і нове ім’я Яунлатгале (Нова Латгалія). У 1938-му містечко, втім, перейменували в Абрене – можливо, від латиського слова abra (діжа), яким позначаються, зокрема, заболочені місцевості.
У 1944 році президія Верховної Ради СРСР, до складу якого Латвія увійшла на той час, ухвалив передати Абрене в Псковську область. В якості причини було вказано той факт, що більшість жителів тут етнічні росіяни. Дійсно, в 1945 році в районі проживало 85,5% росіян, 12,5% латишів. Місто отримало колишнє ім’я.
Але на початку 1992 року влада Латвії, тільки-но вийшла зі складу СРСР, заявили, що не визнають «анексію Абрене». Через це протягом п’ятнадцяти з гаком років сторони ніяк не могли укласти прикордонний договір. Латвійські політики заявляли про необхідність боротися за повернення Питалово з прилеглими землями, а в крайньому випадку – за отримання великого грошової компенсації з Росії за ці території. У травні 2005-го президент Володимир Путін видав з цього приводу знамениту фразу: «Від мертвого віслюка вуха їм, а не Питалівський район».
