Український військовий розповів Бі-Бі-Сі про бої на плацдармі на лівому березі Дніпра на Херсонщині біля села Кринки.
З його слів, він провів там кілька тижнів під сильним російським вогнем.
«Вся переправа перебуває під постійним обстрілом. Я бачив, як човни з моїми товаришами на борту просто зникали у воді після ударів, назавжди гублячись у Дніпрі. Треба все везти із собою – генератори, паливо та продовольство. Коли зводиш плацдарм, потрібно багато, але поставки в цей район не планувалися. Ми думали, що після того, як ми туди дістанемося, ворог втече і тоді ми зможемо спокійно перевезти все необхідне, але не вийшло», – каже військовий.
«Коли ми прибули на берег, ворог чекав. Росіяни, яких нам вдалося захопити, сказали, що їхні війська були проінформовані про нашу висадку, тому коли ми дісталися туди, вони точно знали, де нас знайти. Вони кинули на нас усі – артилерія, міномети та вогнеметні системи. Я думав, що ніколи не виберусь. Мене евакуювали після того, як я отримав контузію на міні, але один із моїх товаришів не вижив. У мене таке відчуття, ніби я вийшов з пекла, але хлопці, які замінили нас, потрапили в ще більше пекло. Але незабаром наступна ротація і мені знову треба буде перетнути річку», – сказав військовий.
Проте кілька сотень морських піхотинців змогли закріпитися на лівому березі, частково завдяки українському артилерійському вогню з найвищих західних берегів Дніпра.
При цьому він каже, що не дуже зрозумілі цілі створення плацдарму.
«Ніхто не знає цілей. Багато хто вважає, що командування нас просто покинуло. окремі роти – нам просто не вистачає людей.Серед нас багато молодих хлопців.Нам потрібні люди, але треновані, а не ті зелені, які у нас зараз є.Є хлопці, які тренувалися всього три тижні і встигли вистрілити всього кілька разів. з цього сміятися, але деякі з них навіть плавати не вміють», – розповідає боєць.
За його словами, він із товаришами сам купили багато зі свого комплекту — генератори, павербанки та теплий одяг.
«Зараз настають морози, буде лише гірше — реальну ситуацію замовчують, тож ніхто нічого не мінятиме. Це повний жах. Рік тому я цього не сказав би, але зараз, вибачте, мені набридло. Усі, хто хотів піти добровольцем на війну, прийшли вже давно — зараз надто складно спокусити людей грошима. Зараз ми отримуємо тих, хто не встиг уникнути призову», – каже військовий.
