У житті багатостраждальної Боліваріанської Республіки відбулися радикальні зміни.
Президент країни Ніколас Мадуро оголосив про те, що влада підвищує ціни на бензин. Якщо раніше заправка повного бака коштувала менше одного цента, то тепер паливо відпускатимуть за новими цінами – приблизно 0,025 долара США за літр. Для тих, хто захоче заправитися без черг і 95-м бензином вартість буде ще вище – півдолара за літр. Здавалося б – дрібниця, але цей крок воістину є “епохальним”, і він відкриває нову сторінку в історії Венесуели. Адже справа не стільки в паливі, просто рішення уряду стало тим самим “прапорцем”, який буквально зафіксував у свідомості венесуельців процес перетворення дешевого “раю” в справжнє “пекло” дорожнечі.
Сама концепція дешевої “дольче віти” почала реалізовуватися після приходу до влади в 1999 році Уго Чавеса, який відразу ж став виконувати свої обіцянки щодо поліпшення життя простого народу, які в кінцевому підсумку перетворилися в політику “Соціалізму XXI століття”. Говорити про це можна багато, але як правило люди сприймають подібні речі через призму власного життєвого досвіду. А для багатьох в Венесуелі символом нового режиму стали черги, які буквально захопили країну.
Причиною багатогодинних стоянь за всім чим завгодно стала політика “справедливих цін”. “Команданте” вирішив, що капіталісти-торгаші наживаються на “роботягах”, тому прийняв рішення в 2003 році на державному рівні встановити максимальні ціни на “першочергові” 45 продуктів (рис, хліб, макарони, яйця, сири, молоко, цукор і ін. , а також цемент, одноразові бритви, зубна паста, мило, підгузки) і 7 видів послуг (комунальні, похоронні, медичні, громадський транспорт і ін.), які дозволяли б простому народу вдосталь купувати продукти харчування. Передбачалося, що це буде тимчасовим заходом, але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.
В результаті багато венесуельці стали закуповуватися “про запас”, причому часто для перепродажу в сусідні країни, де ціни були такі “справедливі”. Спекулянти і перекупники всіх мастей в результаті створили ажіотаж на всі види “справедливих” товарів, так що їх стали обмежено відпускати в одні руки.
Дальше більше. Поступово “справедливими” стали ціни і на такі “життєво необхідні” речі як телевізори (обов’язково плазмові!), кондиціонери та іншу побутову техніку, причому найчастіше “напади справедливості” збігалися з передвиборчим періодом. До цього ще додавалися махінації з обмінний курсом, коли на “чорному ринку” долар продавався в кілька десятків разів дорожче офіційно встановленого рівня.
Останнім часом палива просто немає, і країна з найбільшими запасами нафти вже більше двох місяців страждає від багатогодинних, а часто і багатоденних черг на заправках. Справа дійшла до того, що отримати місце у колонки можна вже навіть за хабар. АЗС охороняються не тільки Нацгвардією, а й серйозними армійськими підрозділами разом з військовою контррозвідкою. Такий потрійний контроль силових служб один за одним досить непогано дозволяє побороти корупцію.
Ознакою того, що справа дійсно погано стала контрабанда бензину через кордон Венесуели і Колумбії, вірніше її радикальна трансформація. Раніше Колумбія взагалі побудувала на цьому окремий бізнес – в Венесуелі бариги скуповували бензин, нелегально перевозили його до себе і продавали на узбіччях колумбійських трас. Тепер же потік йде в назад напрямку – з Колумбії, де паливо ще є, до Венесуели, де його вже немає. Ціни відповідні – 2-3 долара за літр.
У деяких місцях дорогоцінну “вогняну воду” можна купити навіть за гроші, так як її банально немає. У величезних чергах на заправках з’явилося новий вид шахрайства – п’ятилітрову “баклашку” води, підфарбовану машинним маслом і “ароматизовану” парою склянок бензину, продають як справжнє паливо всього лише за пару “баксів”. Природно, що далеко на такій суміші не заїдеш, але злочинців, які промишляють подібним “бізнесом”, шкоди автомобілю жертви не турбує.
В результаті бензин в Венесуелі, залишаючись формально найдешевшим у світі, став реально найдорожчим на нашій планеті. У власників потужних джипів, до яких належать не тільки володарі “Ленд Крузер” останньої моделі, а й водії напівживих “колимаг” 80-х років минулого століття, залишалося не так багато альтернатив – або платити сотні доларів за заправку без черги у перекупників, або стояти 2-3 доби в очікуванні свого шансу заїхати на АЗС. Здавалося, що ще трохи і ситуація призведе до повного паралічу всієї життя і спровокує народне повстання.
Але місцевій владі “допомогла закордон”, а точніше, Іран. Тегеран направив в країну 5 танкерів з бензином і присадками для налагодження виробництва палива в самій Венесуелі. При цьому Мадуро заявив, що так як “бензин купувався за долари, то і платити за нього треба так само”. Але він не зміг відмовитися від пільг “для простого народу” – хто хоче, може отримати дешевий бензин, відстоявши в черзі (але не більше 120 літрів на місяць), хто не хоче – буде заправлятися за повну ціну, але швидко. Так що тепер у Боліваріанської Республіки з’явилася можливість “виграти собі трохи часу”. А поки ті ж іранці ремонтують нафтопереробний завод “Кардон”, щоб венесуельці змогли самі виробляти собі паливо. Раніше місцева система переробки вуглеводнів вважалася кращою в Латинській Америці, а тепер від неї залишилися одні лише “клаптики”, які, тим не менш, цілком можна експлуатувати.
Однак, насправді, справа тут не стільки в бензині, а в тому, що в Каракасі, мабуть, розуміють неможливість продовження соціалістичного курсу в нинішніх умовах. З урахуванням низьких цін на нафту і відсутності в країні будь-яких власних виробництв уряду доведеться піти на зниження витрат, а значить, що багато гучних соціальні програми залишаться за бортом. Напевно, Венесуела збереже ліві гасла, але жити буде вже не по комуністичним принципом “кожному по потребі”, а по соціалістичному – “кожному за працю”.
