Зникнення британського дипломата Бенджаміна Батерста залишається однією з головних історичних загадок Великобританії.
Історики і конспірології вже кілька століть не можуть визначити, куди пропав блискучий молодий посол з готелю «Білий лебідь». Інцидент перетворився в культурний феномен, а сам зник дипломат – в персонажа наукової фантастики.
Бенджамін Батерст народився 18 березня 1784 в сім’ї єпископа англійського міста Кентербері. Хлопчику було уготовано прекрасне майбутнє: вже в 17 років він почав дипломатичну кар’єру і завдяки протекції батька отримав посаду секретаря британського дипломатичного представництва в італійському Ліворно. Положення в вищому суспільстві закріпила вдала партія: в 1805 році Батерст одружився на філіди Колл – дочки великого землевласника і баронета. Крім батька і тестя, за кар’єрне просування юнаки клопотав його кузен Генрі – тодішній міністр закордонних справ.
Поєднання честолюбства, старанності і допомоги впливових родичів здобуло необхідний ефект. До 25 років Батерст став послом англійського короля в Австрії і на початку 1809 року рушив до Австрії з секретним дорученням. У Відні він зустрівся з імператором Францем II і вмовив відновити австро-британський союз проти Франції і Наполеона Бонапарта. Так народилася П’ята коаліція, якій судилося стати самої нетривалої за всю історію наполеонівських воєн.
9 квітня Австрія оголосила війну Франції і вже 6 липня програла її через нищівної поразки в Ваграмській битві. Понад 40 тисяч солдатів загинули, 7,5 тисячі, в тому числі 12 генералів, потрапили в полон, а решта були повністю деморалізовані. Францу II довелося підписати мир на принизливих умовах. Австрія заплатила Франції 75 мільйонів гульденів контрибуції, втратила вихід до моря, а її територія скоротилася на 100 тисяч квадратних кілометрів. Ходили чутки, що імператор готовий видати одну зі своїх дочок за Наполеона, який мріяв приєднатися з найдавнішим правлячим родом Європи.
Перспектива появи нового антибританській союзу змусила Батерста задуматися про повернення з Відня. У Лондоні на нього чекали з нетерпінням: від відомостей, які міг привезти дипломат, залежала подальша політика Англії щодо Австрії.
Оскільки вихід до моря тепер контролювали французи, Батерст вирішив добиратися до порту Гамбурга через нейтральні держави Рейнського союзу, а потім сісти на корабель до Лондона. До подорожі ретельно готувалися. По-перше, посол відмовився від свити і охорони, щоб їхати швидше і не привертати уваги. З собою Батерст взяв лише свого особистого секретаря і перевіреного друга гера Краузе. По-друге, обидва подорожували за фальшивими паспортами, замаскувавшись під торговців. Імена також були змінені. Посол став бароном де Кохом, а Краузе – Фішером. По-третє, Батерст вирішив використовувати для переміщення не шикарні приватні карети, а скромні брички.
Велика частина шляху пройшла без пригод, і 25 листопада 1809 року ці фірми дісталися до містечка Перлеберг. Батерст зупинився перечекати негоду в готелі «Білий лебідь». Пообідавши, посол замкнувся в своєму номері, кілька годин щось писав, а після полудня кудись ішов. Він повернувся в готель лише ввечері і просидів в номері до тих пір, поки Краузе не оголосив про готовність до від’їзду. Лише тоді Батерст вийшов на заїжджий двір і, мабуть, вирішив прогулятися, поки секретар кріпив багаж на чергову віз. Більше посла ніхто не бачив.
Краузе швидко забив на сполох. Незабаром на місце події прибув командир кавалеристів Перлеберга капітан фон Клітцінг, який розповів, що саме до нього Батерст ходив днем. Спочатку посол представився торговцем, але незабаром розкрив своє інкогніто і благав про охорону. Він боявся отруєння і запевняв, що його оточують вороги і переслідують шпигуни. Фон Клітцінг приставив до нього пару своїх солдатів, але через годину Батерст відпустив їх, пославшись на раптове нездужання і плани залишитися в місті на ніч.
Фон Клітцінг особисто зайнявся розшуком посла. Він наказав поліцейським прочесати всі околиці, включаючи ліси і болота, а також негайно взяв підозрілого слугу з готелю і самого Краузе під варту. Під час обшуку в номері Батерста були знайдені спалені папери, набитий золотом капшук, а до вечора в сараї неподалік від готелю виявилася соболина шуба посла з прикріпленою до неї діамантовою шпилькою. Оскільки передбачувані зловмисники не чіпали цінності, версія про пограбування відійшла на другий план.
Але вбивство теж треба було довести. Ні тіла, ні слідів крові поліцейські не знайшли. На наступний ранок капітан мобілізував рибалок, які вийшли в міську річку Штепеніц і стали прочісувати її баграми. Знову нічого.
Через два дні активних пошуків в будинку родини Шмідт було знайдено пальто Батерста. Фрау Шмідт працювала куховаркою в «Білому лебеді» і, змовившись з сином, який підробляв там конюхом, викрала пальто з речей посла після його зникнення. Обидва отримали за це по вісім тижнів в’язниці. Єдиний доказ ні до чого не привела, і розшук зайшов в глухий кут.
