В адміністрації Трампа поки що є лише загальне уявлення про те, що повинно статися, щоб майбутній план завершення війни спрацював: і Москва, і Київ мають бути готові почати діалог, який передбачає взаємні поступки.
Про це заявив колумніст DW Костянтин Еггерт.
Спецпредставник Білого дому з питань України Кіт Келлог припустив, що команда Трампа може розширити санкції проти рф у разі, якщо Кремль не виявить готовності до переговорів із Києвом. Це відповідає декларованій рішучості Трампа карати тих, хто не йде йому назустріч, а до Кремля «починає доходити, що так воно і буде», пише Еггерт.
Водночас вимоги Путіна про виведення військ ЗСУ з чотирьох областей України і визнання їх частиною РФ, а також про нейтральний статус України залишаються чинними.
«Однак відомо, що Зеленський на такі умови не згоден. Для нього вони рівноцінні політичному самогубству. Більш-менш серйозні територіальні поступки він може обговорювати лише за умови потужних гарантій безпеки з боку Заходу. В оптимальному варіанті — запрошення України до НАТО», — пише аналітик.
Зеленського також має занепокоїти згадка Кіта Келлога про готовність путінського режиму воювати «до останнього росіянина»: мовляв, під Сталінградом СРСР поклав 700 тисяч за півроку і «навіть оком не моргнув».
«Це явна переоцінка можливостей російської диктатури. Якби все було так просто, Путін давно оголосив би мобілізацію і завалив би трупами шлях до перемоги над Україною. Але путінська росія — не сталінський СРСР. На відміну від Другої світової, ця війна не сприймається більшістю населення РФ як битва за майбутнє країни. Ця країна набагато багатша і набагато байдужіша за Радянський Союз у 1942 році. Сам Путін набагато гірше за Сталіна контролює держапарат (згадаймо хоча б параліч бюрократії під час заколоту Прігожина). Нарешті, він на десять років старший за «кремлівського горця» під час битви під Сталінградом. Путін, насправді, побоюється непередбачуваності та імпульсивності Трампа. Якщо Келлог і його шеф цього не розуміють, то вони втрачають шанс примусити Кремль до переговорів і поступок», — підсумовує Еггерт.
