Місцева влада підготували законопроект про використання в оформленні будь-яких табличок, знаків, чеків, меню тільки казахською мови.
Російська – лише за крайньої необхідності, пише спецкор ЗМІ в країні Дмитро Стешин.
Якось злагоджено погнали російську мову в пострадянській Середній Азії. Тільки що в місті Чирчик, під Ташкентом, місцеві влаштували «челендж» – розвісили таблички на магазинах і установах. Біля узбецького слова – зелена галочка, біля російського – червоний хрестик. Всім все зрозуміло.
І нічого, нікого не збентежило, що місто Чирчик побудували три архітектора: Орлов, Тараканов, Лавров і примкнула до них консультант Весніна. Узбецька влада наочно показала – хто старе згадає, тому око – геть. Росія утерлася, промовчала.
Можливо, в сусідньому Казахстані очікували реакції Москви, а так як ніякого обурення в бік Узбекистану так і не прилетіло, над степами і барханами прошелестіло: «Можна!»
І таким відзначився вже Казахстан:
«Депутати мажилісу на пленарному засіданні палати схвалили в другому читанні проект закону з питань візуальної інформації. Згідно з документом, написи на дорожніх знаках, рекламі, цінниках і меню потрібно буде оформляти державною мовою, а при необхідності – російською та іншими мовами».
Тобто, в перекладі на російську мову, найближчим часом, ніяких російськомовних вивісок в Казахстані не залишиться. Росіян і російськомовних в цій республіці поки забагато – 3 з половиною мільйони. Але, при належній старанності і російському мовчанні, років через десять “російське питання” прийде до його остаточного рішення.
Зрозуміло, всі ці процеси дерусифікації в Середній Азії не стихійні, вони модеруються, у них є вектор руху і кінцева мета. Держави, створені і відбудовані волею Росії, її працями, ресурсами і грішми, демонструють, що нічого нам не повинні і абсолютно самостійні. Що показав незначний за історичними мірками період – 30 років з розпаду СРСР. Тепер настали нові часи, з’явилися нові господарі, пардон, «геополітичні вектори». І Росія зі своїми обідками і мільйонами «пасинків двох Імперій» може вільно гуляти у континентального буфета.
Тому що об’єктивно, є тільки одне логічне пояснення російського млявого мовчання: схоже, нам ці пострадянські країни нецікаві, даром не потрібні. Вони і так беруть з них все, що можна взяти – робочу силу. А чим сильніше там будуть принижувати росіян, тим швидше вони повернуться на історичну Батьківщину.
Така дуже логічна і працює бізнес-схема з 90-х – довести до банкрутства містоутворююче підприємство, а люди будуть, наприклад, збирати журавлину і гриби. А допомогу з безробіття їм заплатить держава.
Але, в 21-му столітті це не працює. Світ поділений, світом править вплив на ринки, в будь-яку вільну дірку тут же влазять конкуренти – з грошима, ідеями, ресурсами.
За підсумками всіх цих процесів з вигнанням російської мови, країна все-таки отримаємо агресивний тюркський пояс по межах РФ.
