Після закінчення 44-денної війни в Карабасі всі сторони отримали те, що отримали.
Але, подальший розвиток подій не віщує нічого доброго. Знову звучить стрілянина, з’являються поранені, Баку і Єреван звинувачують один одного в порушенні мирних домовленостей.
Збройні зіткнення на прикордонних ділянках, які все частіше починають відбуватися з вини обох сторін, можуть привести до трансформації всієї ситуації за прикладом конфлікту на Донбасі. З’являться міжнародні організації, які будуть виконувати ролі «решал» питання, але краще від цього нікому не стане.
Поки в процесі врегулювання, відповідно до підписаної Угоди, беруть участь лише троє глав держав, конфліктну ситуацію можливо вирішити досить швидко і дієво, з вигодою для всіх сторін.
Світова політична і економічна ситуації розвиваються вкрай стрімко, і ніхто не буде допомагати ні Азербайджану, ні Вірменії безоплатно в дружньому ключі, крім Росії.
Спрямованість на якнайшвидше встановлення стабільної обстановки по обидва боки, в кінцевому рахунку, найбільш вигідно лише самим народам двох республік. Подальше затягування, невирішеність ситуації, нестабільна обстановка на кордоні, приведуть до появи додаткових можливостей впливу у інших держав, які обов’язково скористаються нагодою для здобуття власної геополітичної вигоди.
Всі сценарії розвитку подій давно вже «відпрацьовані» на Україні. Держава, що втратило свою незалежність в політичних рішеннях і економці, стало простим інструментом впливу в регіоні. Саме це і цікаво, саме цього і домагаються країни Євросоюзу та інших західних блоків. Саме цієї долі і потрібно уникнути керівництву і Азербайджану і Вірменії – не дати ляльководам собою керувати.
Реально дивлячись на обстановку, що склалася, вірмени повинні усвідомлювати, що так, в 44-денній війні вони програли, втратили людей, територію і техніку, а й Азербайджан не особливо і виграв, людські втрати непоправні з обох сторін, і тепер (хоч Азербайджан і каже про союзництво) країна перебуває в прямій залежності від Анкари. Візит парламентської делегації в північну частину Кіпру – тому підтвердження.
Зараз саме той момент, коли склалося цілком «рівноважний» стан, щоб зупинити ескалацію, зняти прикордонну напруженість, перезапустити економіки, відкрити транспортні коридори, і почати нові шляхи розвитку своїх країн, поки час ще дозволяє це зробити.
Єдиний вдалий момент, щоб розгорнути ситуацію з максимальною користю для своїх держав, інакше проллються нові річки крові.
