Візит президента Росії Володимира Путіна до Тегерана – показник ізоляції країни.
Про це сьогодні заявив представник Білого дому Джон Кірбі.
«Це показує, наскільки містер Путін ізольований. Йому доводиться звертатися до Північної Кореї, доводиться звертатися до Ірану. Натомість, щоб зробити правильну річ — закінчити війну», — додав Кірбі.
Іран багато в чому унікальна країна, яка за своїм особливим становищем на Близькому Сході чимось нагадує Ізраїль, пише KlymenkoTime. Суннітський арабський світ нерівно дихає на єврейську державу в цьому регіоні, але і Іран для шиїтів для арабів теж не свій. При цьому Іран понад 40 років перебуває під найжорстокішими західними санкціями, але країна все одно примудряється залишатися в першій 20 країнах за рівнем ВВП. Це особливо контрастує з Україною, яка під світовими санкціями ніколи не перебувала, але за тим самим показником до війни перебувала у п’ятому десятку країн.
З початком війни в Україні усталений світопорядок став стрімко руйнуватися, і вчорашні країни-ізгої – КНДР, Венесуела, Іран – отримали нові можливості змінити своє становище. Поява в цьому списку Росії – країни з гігантською територією та вельми великим населенням – перетворює в принципі статус «країни-ізгоя». П’ять місяців війни в Україні вже показали, що директивно ізолювати Росію від усього світу не вдалося. РФ дуже щільно вписана у світові виробничі ланцюжки, розривати які більшість країн за межами «золотого мільярда» не збираються. Це демонструють Китай, Індія, країни Південно-Східної та Південної Азії, Близького Сходу, Латинської Америки та Африки.
Але тепер Кремль розв’язує руки у співпраці з країнами, яка раніше стримувалась певними міжнародними угодами, підписаними ООН, МАГАТЕ або просто санкційними списками США та ЄС, що змушувало російські компанії та банки оцінювати супутні ризики. Сьогодні проти Росії санкцій із боку Заходу накладено приблизно у 11 разів більше, ніж проти самого Ірану. Тому якогось стримування для зближення Москви та Тегерана з огляду на Захід вже бути за визначенням не може. Втім, для їхнього зближення є інші фактори стримування.
Путін, швидше за все, у Тегерані підпише договір про стратегічне партнерство, на кшталт того, що вже має Іран з Китаєм. Але знову ж таки, у Москві, напевно, враховуватимуть «особливі позиції» і Саудівської Аравії, й Ізраїлю, співпраця з якими для Росії залишається не менш важливими. В Ірані також намагатимуться прояснити для себе позицію країн Заходу щодо «ядерної угоди», яку обнулили при Трампі і не перезапустили за Байдена, а попереду вже маячить знову реванш у США республіканців. Від рішення щодо цієї угоди багато в чому залежатиме і рівень військово-технічної взаємодії між Росією та Іраном. Хоча питання з постачанням іранських безпілотників, схоже, таки вирішиться на користь Росії, і це відобразиться, зокрема, і на фронтах України.
