Впливовий американський сенатор Джон Тьюн, заступник голови республіканської фракції в верхній палаті Конгресу вніс законопроект (точніше кажучи, поправку до бюджету Міністерства оборони США на наступний рік) про викуп у Туреччини російських систем ППО С-400, нещодавно поставлених.
Якщо документ буде прийнятий, наслідки можуть виявитися непередбачуваними для російського оборонного експорту і взагалі російського ВПК.
В кінці минулого року Володимир Путін заявляв, що обсяг поставок зброї та боєприпасів за кордон в 2019 році приніс $ 13 млрд, а загальний портфель замовлень перевищив $ 50 млрд Частка російського оборонного експорту на світовому ринку озброєнь коливається в межах приблизно 9%, і РФ займає друге місце після США в даному сегменті. Таким чином, експорт озброєнь дуже важливий для вітчизняної економіки. Треба мати на увазі, що крім зброї та боєприпасів, Росія поставляє або здає в лізинг закордонним партнерам широку номенклатуру військової техніки, включаючи літаки, надводні та підводні кораблі, автомобільну техніку, що проходить по окремих статтях експортного обліку. Тому в реальності продажу, включаючи технології подвійного призначення, значно більше, ніж $ 13 млрд.
Також слід мати на увазі, що ці поставки важливі не просто як джерело валютних надходжень. Виробництво зброї та військової техніки – високотехнологічний сектор економіки. Він виступає одним з рушіїв технічного прогресу, і є стимулом для включення в процес розробки і виробництва багатьох сотень субпідрядників. Сам військово-промисловий комплекс країни без поставок за кордон змушений був би різко скоротити число зайнятих в ньому. А число працюючих в ВПК Росії дорівнює приблизно 2 млн чоловік. Варто також мати на увазі, що експорт озброєнь – не просто економічний поступ на нові ринки і закріплення на старих, але, одночасно, політичний вплив.
В даному випадку з Туреччиною це виявляється особливо виразно. Дана країна – член НАТО (що і є найважливішим джерелом занепокоєння для США), більш того, восени 2015 року Туреччина збила російський літак в Сирії, що поставило Москву і Анкару на грань відкритих військових дій між собою. Як відомо, за цим послідували широкомасштабні санкції з боку РФ. Але вже в липні 2017 року президент Реджеп Ердоган оголосив про підписання контракту на суму $ 2,5 млрд про постачання систем С-400 Туреччини. Перші полкові комплекти прибутку до замовника влітку минулого року.
Здається, економічна складова в подібному рішенні російського керівництва грала не головну роль. Провідним мотивом виступало бажання наблизити до себе Туреччину, виключити в майбутньому можливість з нею серйозних геополітичних конфліктів, а заодно внести розкол в ряди НАТО і викликати напруженість у відносинах Анкари і Вашингтона – що і сталося. США різко негативно відреагували на звістки про цю операцію, вивели Туреччину з учасників пулу з розробки та виробництва винищувача F-35. Сам факт, що країна – член НАТО закуповує російське високотехнологічну зброю, є скандальним для Штатів.
Треба мати на увазі, що в 2017 році в Америці законодавці прийняли т.зв. CAATSA (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act) – закон, який говорить, що будь-яка країна, яка купує у Росії складну військову техніку, автоматично піддається різним санкціям. Цей акт сильно ускладнив позиції російських підприємств ВПК, в першу чергу, експортно орієнтованих. Контракт з Туреччиною мав показати, що CAATSA можна знехтувати, якщо держава думає про свій суверенітет і не бажає віддавати свою обороноздатність в руки США. Після Туреччини Індія також підписала контракт з Росією на поставку С-400, але вже на $ 5 млрд
Тепер американці повернулися до цього питання. Суть пропозиції сенатора Тьюн полягає в тому, щоб США скупили отримані Туреччиною системи. Це дозволяє Вашингтону зберегти обличчя – залишити Анкару своїм стратегічним союзником у регіоні, не зруйнувати єдність і солідарність НАТО, а також повернути Туреччину в число розробників F-35. Одночасно це буде ще один удар по російському експорту озброєнь. Туреччина вийде з числа користуються довірою покупців, подальші поставки їй високотехнологічної зброї стануть неможливими. Але головний посил звернений навіть не до Туреччини, а до російських виробників і потенційним покупцям їх зброї – мовляв, в будь-якому випадку, контракти будуть анульовані, не києм, то палицею.
Таким чином, над експортом з Росії продукції ВПК нависає серйозна загроза. Зрозуміло, найбільші країни сучасного світу, такі як Китай та Індія, можуть ігнорувати позицію Вашингтона і укладати з Москвою взаємовигідні угоди, оскільки їх становище таке, що США змушені терпіти їх поведінку, або не загострювати на цьому увагу, намагатися вивести їх з-під дії CAATSA, що, в принципі, можливо. Але вже для інших країн рівнем нижче це буде серйозний сигнал.
Шанси на прийняття поправок Тьюн розглядаються як дуже високі. Проте, сам факт їх обговорення повинен насторожити лобістів російського ВПК.
