Білорусь позначила терміни вступу в силу одного з найважливіших атрибутів Союзної держави – механізму взаємного визнання віз з Росією.
Як буде діяти єдина російсько-білоруська віза, на кого вона не буде поширюватися – і чому її реалізація багаторазово переносилася і відкладається до сих пір?
Угода про взаємне визнання віз між Росією і Білорусією на практиці запрацює в кінці 2020 року – початку 2021 року, вважають в МЗС Білорусії. «Ми вважаємо, що тільки до кінця цього року, може, до початку наступного, в січні місяці, це все (механізм взаємного визнання віз) запрацює», – заявив посол Білорусі в Росії Володимир Семашко.
Декількома днями раніше глава російської дипломатії Сергій Лавров і його білоруський колега Володимир Макей підписали в Мінську угоду про визнання двома країнами віз іноземних громадян. Це в значній мірі спрощує і уніфікує зарубіжних гостей в обидві країни, роблячи їх більш схожими на Союзну державу. Не одразу. «Угода підлягає ратифікації парламентами і вступить в силу через 30 днів після повідомлень про ратифікацію», – пояснював в коментарі ЗМІ директор Другого департаменту країн СНД МЗС Росії Олексій Поліщук. Необхідність єдиного візового простору була прописана в плані, який був затверджений ще в 2017 році Радою міністрів Союзної держави. Роботу над текстом проекту угоди завершили в листопаді 2018 року, а вже через місяць очікувалося його підписання. Однак воно не відбулося. І ось тепер з’ясовується, що повна реалізація угоди відкладається ще на кілька місяців.
Можливу причину відстрочки назвав білоруський політолог Дмитро Болкунец. “Лише зовсім недавно Білорусь і Євросоюз закінчили всі процедури щодо спрощення візового режиму. Напевно, саме це було однією з причин, чому так тягнули”, – зазначив експерт. “Якби угоду про взаємне визнання віз з РФ з’явилося б раніше, ніж з ЄС, то це вимагало б додаткових консультацій з російською стороною. Білоруська влада не хотіли, щоб ще затягнулися переговори з Брюсселем, які і так нудно велися п’ять років”.
Іншої думки дотримується доцент МДІМВ Кирило Коктиш.
“Завданням було дотягнути до відповідного приводу. Заготовленим снарядом вистрілили в ході президентської кампанії Олександра Лукашенка”, – сказав Коктиш.
Нагадаємо, що вибори глави республіки намічені на 9 серпня. Як би там не було, після того, як глави МЗС поставили підписи під угодою, Лавров зазначив: це рішення «на ділі буде продовжувати наше спільне будівництво Союзної держави».
“Це один з функціоналів Союзної держави, який нарешті починає працювати. Інакше був абсурд. Ніби як Союзна держава є, кордонів немає, а візи при цьому різні”, – підкреслив Коктиш.
В кінці минулого тижня в російському МЗС роз’яснили – як, власне, буде працювати угода. Загальний порядок буде стосуватися як тих, хто прибуває з країн з візовим режимом, так і тих, у кого з Москвою або Мінськом «безвіз».
Як розповіли в МЗС Росії, жителі країн, з якими у Росії чи Білорусі діє візовий режим, зможуть в’їжджати, виїжджати, перебувати і слідувати транзитом по території обох держав на підставі російської чи білоруської візи. Іноземці зможуть слідувати повітряним, залізничним транспортом, а також по шести автодорогах, які перераховані в додатку до угоди.
Громадяни тих держав, для яких діє безвізовий режим і з Росією, і з Білоруссю, зможуть вільно пересуватися територіями обох країн.
“Але при цьому термін їх перебування визначається міжнародними договорами або законодавством країни, на території якої вони знаходяться”, – пояснив російський дипломат Поліщук.
А, наприклад, для громадян Грузії (з якою у Білорусі – безвіз, а у Росії візовий режим) нічого не зміниться. Без візи в закордонному паспорті грузини не зможуть потрапити, скажімо, з Мінська до Москви.
Ще одне «але» стосується громадян 74 країн, які за указом Лукашенка від 2017 року можуть без віз потрапляти в Білорусію через мінський аеропорт і залишатися на території республіки протягом 30 днів. Якщо гості з цієї категорії вирішать з Білорусії попрямувати до Росії, то їм доведеться отримувати російську візу.
Лукашенко трохи раніше охрестив угоду «союзним шенгеном». Але повним аналогом європейської Шенгенської зони це навряд чи можна назвати. Та й з послабленнями, як уже було сказано вище, не все так просто. Але в будь-якому випадку прогрес є, вважають експерти.
