Масові акції протесту в США, викликані загибеллю афроамериканця під час затримання в Міннеаполісі, практично відразу придбали радикальний забарвлення, що грає на руку прихильникам лівих поглядів, які представляють темношкірих американців як жертв гноблення, які мають право на гнів.
Ситуація в країні переростає в класову боротьбу, поки республіканці з демократами намагаються використовувати протести один проти одного.
Заворушення, пограбування і мародерства стали невід’ємною частиною масових протестів в США, викликаних загибеллю афроамериканця Джорджа Флойда від рук поліції. Акції проти расизму і жорстокості правоохоронних органів швидко набули радикальних забарвлення, хоча спочатку були, в цілому, мирними демонстраціями.
Протести стали новим полем боротьби між республіканцями і демократами, частково витіснивши тему пандемії коронавірусу з порядку денного і розділивши країну на два табори. Перший на чолі з президентом Дональдом Трампом жорстко засуджував заворушення і вимагав придушення протестів силами Нацгвардії, а другий фактично не діяв і намагався виправдати акції насильства.
Демократичні мери і губернатори не поспішають вживати жорстких заходів відносно протестувальників, громили магазини і підпалюють поліцейські машини. Одним із знакових подій стала «здача» поліцейської дільниці Міннеаполіса – міста, з якого почалися демонстрації, – активісти розграбували і спалили будинок. З точки зору американського журналіста Рода Дреєр, вина за це лежить на лівоцентристському мері Джейкобе Фрее, який вирішив віддати будівлю протестувальників.
«Ліві в університетах та ЗМІ протягом багатьох років просували ідею, що чорні є жертвами гноблення і що їх гнів виправданий. Сьогодні все це відтворено у вигляді охоплених вогнем вулиць», – пише Дреєр в статті для Le Figaro.
Ця агресивна ідеологія фактично оголосила меншини нині пригнобленими будівельниками майбутнього, – на манер пролетаріату у більшовиків, підкреслює журналіст, в результаті отримавши замість демократії політику расової ідентичності, а замість діалогу – класову боротьбу.
Ліве посилення
Число прихильників лівих поглядів в США дійсно зростає, і почалося це задовго до нинішніх протестів. Одним з яскравих прикладів є популярність сенатора від Вермонта Берні Сандерса, який називає себе соціалістом і цілком успішно брав участь в передвиборних кампаніях в 2016 і 2020 році.
В обох випадках політик намагався стати кандидатом в президенти від Демократичної партії, але так і не зміг домогтися заповітної номінації. Чотири роки тому його вибування пов’язували з тиском верхівки демократів, яка виступала проти лідера лівого крила. В ході поточної кампанії подібні проблеми також мали місце, але в підсумку сенатор знявся сам через погані результати попередніх виборів.
Сандерс відкрито підтримав помірного демократа, колишнього віце-президента Джо Байдена, тим самим спробувавши згладити внутрішні протиріччя в Демпартії. Однак поки всі спроби об’єднати партійців не принесли позитивних результатів, а протести лише змістили ухил на користь лівих.
Якщо говорити про ставлення акцій до Сандерсу, то тут варто враховувати його велику популярність серед молодих американців, які становлять чималу частину протестувальників. Вихід сенатора з передвиборної гонки, ймовірно, залишив їх без свого кандидата на майбутніх виборах, зробивши протест одним із способів досягнення соціальної справедливості.
При цьому «лівої радикалізації» демонстрацій потурають лояльні Демократичної партії ЗМІ, частково представляють бунтівників в привабливому світлі. Зокрема, CNN часто висвітлює акції в позитивному ключі, кілька упускаючи аспект заворушень – тим самим лише підкріплюючи концепцію про виправданість їх гніву.
Втім, як зазначає глава Фонду вивчення США імені Франкліна Рузвельта в МДУ Юрій Рогуля, не тільки ліві бачать в афроамериканцях «жертв гноблення», після прийняття закону про цивільні права це стало точкою зіткнення політиків різних поглядів.
«Злий жарт зіграла політкоректність, яка звела проблему міжрасових взаємин в фетиш. Ситуація показує, що суперечки про те, що не можна вживати ті чи інші слова, а також брати на певні ролі тільки білих акторів, лише підсилюють невдоволення і заганяють проблеми вглиб. Але тут також йдеться не тільки про лівих, політкоректність цілком поширене явище», – додав експерт.
Політична боротьба
Стрімке наближення президентських виборів негативно відбивається на протестах. Республіканці і демократи намагаються використати ситуацію на свою користь, випускаючи з виду руйнівний характер демонстрацій для американського суспільства.
Спалах насильства відбувається на тлі пандемії коронавірусу, яка залишила без роботи 40 млн американців і сильно вдарила по економіці США. Число виявлених випадків вірусу в країні перевищила позначку в 2 млн чоловік, а кількість смертей перевалила за 112 тисяч.
Акції часто проходять без дотримання необхідних заходів безпеки – медичних масок і соціального дистанціювання, – що останнім часом кілька ігнорують демократичні політики і медіа. На подібну нестиковку вказують консерватори, згадуючи про заборони мітингів проти обмежувальних заходів в штатах з губернаторами-демократами.
Якщо за такими масовими протестами піде різкий стрибок захворюваності, ситуація в країні може стати ще гірше, в тому числі в економічному плані.
При цьому Юрій Рогуля пов’язує грабежі і мародерство якраз з соціально-економічним аспектом. «Таким чином люди намагаються вирішити власні проблеми. Акції можуть повторитися в разі збереження складної економічної ситуації. Якщо ж економіка США почне відновлюватися, то тут буде не до особливих виступів – протестувальники будуть прагнути поліпшити фінансове становище своїх сімей», – упевнений експерт.
Спроби політиків використовувати акції в своїх інтересах заважають позитивному вирішенню протестів, кожен розігрує свою політичну карту, одні намагаються направити демонстрації проти президента, а американський лідер хоче вдарити по своїм супротивникам.
