Рух Black Lives Matter (BLM), що стихійно охопив ряд країн після смерті від рук поліцейського чорношкірого американця Джорджа Флойда, відкрило новий фронт боротьби – проти історичних пам’яток.
Під удар в Британії, США та Бельгії потрапив цілий ряд політичних фігур минулого, які заплямували себе работоргівлею або порушенням прав чорношкірого населення. А в ряді випадків переписати історію і звести спірних героїв з п’єдесталу пошани зважилася влада.
Що жив в кінці XVII століття британець Едвард Колстон був підприємцем, членом парламенту і навіть філантропом, щедро спонсорував будівництво шкіл, лікарень і церков в своєму рідному Брістолі. Але все свій стан він зробив на работоргівлі – свого часу кораблі Колстона, який очолював Королівську африканську компанію, перевезли з Африки в Америку близько 80 тис. чорношкірих рабів.
У далекому минулому перший факт здавався куди важливіше другого – і тому в кінці XIX століття вдячні жителі Брістоля звели Колстону бронзовий пам’ятник. Для народженого в червні 2020 року руху Black Lives Matter вирішальним став другий, рабовласницький аспект біографії цієї людини. 7 червня декілька сотень жителів Брістоля при мовчазному схваленні поліції знесли пам’ятник Едварду Колстону і скинули його в річку. Що примітно, хуліганський, по суті, вчинок підтримав навіть мер Бристоля Марвін Різ, висловився в тому дусі, що ніхто, мовляв, нудьгувати по статуї не буде. Хоча і пообіцяв дістати повалений народом монумент з дна річки і виставити його в музеї.
Пам’ятник Едварду Колстону став аж ніяк не єдиним, кого мешканці Сполученого Королівства захотіли відправити на смітник історії. Слідом за акціями BLM по всій Великобританії протестувальники склали цілий «хіт-лист» об’єктів під знесення з гучною назвою «Скинути расистів».
Подекуди місцева влада пішла на випередження, не ставши чекати рішучих дій натовпу. 9 червня компанія Canal and River Trust прибрала зі своєї території в лондонському районі Доклендс статую відомого торговця і рабовласника Роберта Міллігана. Лондонський метрополітен-університет тим часом оголосив, що викреслить з офіційної назви своєї Школи мистецтва і дизайну ім’я сера Джона Каса через його зв’язків з работоргівлею. А Ліверпульський університет вирішив перейменувати аудиторію, названу на честь колишнього прем’єр-міністра Вільяма Гладстона, через тиск студентів, які згадали про зв’язки сім’ї цієї людини з работоргівлею.
Не залишилася осторонь від історичного перегляду і волелюбна Шотландія, де частка чорного населення становить менше 1%. Спочатку активісти в Глазго і ряді інших міст заклеїли назви вулиць, названих на честь работорговців, замінивши їх на альтернативні – на честь загиблих від поліцейського свавілля чорношкірих громадян Сполученого Королівства.
Після цього мешканці взялися за чергову статую – 46-метровий монумент, зведений в 1843 році на честь «некоронованого короля» Единбурга Генрі Дундас. Виною цього впливового політика виявилося те, що з-за внесеної ним поправки практика рабовласництва, яку збиралися повсюдно скасувати в 1792 році, в Шотландії тривала на 15 років довше, що, зрозуміло, не кращим чином позначилося на становищі близько 630 тис. Рабів.
Боротьба за знесення пам’ятників спірним історичним постатям, початок якої поклало вбивство Джорджа Флойда, не обійшла стороною і ряд інших країн. У Бельгії головним об’єктом критики став король Леопольд II. Монарх, що правив в 1865-1909 роках, прославився тим, що перетворив Вільну держава Конго фактично в свою приватну колонію.
У Генті бюст Леопольда було облито червоною фарбою, а над його головою з’явилася розтяжка з написом «Я не можу дихати» – в пам’ять про останні слова Джорджа Флойда.
Але, зрозуміло, найбільший розмах боротьба проти пам’ятників суперечливим історичним особистостям придбала там, звідки все і почалося, – в США. Спочатку вандали осквернили декілька статуй діячів Конфедерації часів громадянської війни в США, які боролися за незалежність південних штатів і відстоювали до останнього рабовласництво. Потім про демонтаж пам’ятників заговорили вже політики.
Влада штату Віргінія заявили, що демонтують статую генерала Конфедерації Роберта Лі, щоб, за словами губернатора Ральфа Нортема, «більше не проповідувати помилкову версію історії». А 11 червня спікер палати представників конгресу США Ненсі Пелосі запропонувала прибрати 11 статуй конфедератів з Капітолію, оскільки вони, на її думку, символізують расизм.
