У порівняльній близькості від курортної Антальї групуються турецькі та грецькі військові кораблі.
США і Німеччина намагаються утримати партнерів по НАТО від прямого зіткнення. Яблуком розбрату виявився скелястий острівець Кастелорізо, розташований впритул до узбережжя Туреччини.
Німецька преса напередодні повідомила про те, що канцлер Ангела Меркель «одним дзвінком запобігла військовий конфлікт Туреччини і Греції» через багаті газові родовища в Східному Середземномор’ї. Театром бойових дій могли стати води навколо грецького острівця Кастелорізо, розташованого всього в трьох кілометрах від турецького узбережжя.
Приводом стали нові «сейсмічні дослідження» (фактично розвідка потенційних запасів корисних копалин), які веде турецьке дослідницьке судно Oruc Reis в цьому районі, всупереч неодноразовим попередженням з боку Афін.
Як зазначає Tagesspiegel, починаючи з вівторка численні кораблі ВМФ Туреччини рухалися в Егейському морі і в східній частині Середземного моря на південь від грецьких островів Родос і Крит. В ту ж акваторію були стягнуті і сили грецького флоту. Про це також повідомило грецьке державне телебачення. У вівторок ввечері безпосередньо до Кастелорізо було надіслано 18 турецьких бойових кораблів і винищувачі ВПС Туреччини, після чого грецький флот оголосив стан тривоги.
Далі, як стверджують німецькі Tagesspiegel і Bild, Меркель і зателефонувала президенту Туреччини Реджепу Тайіпу Ердогану і прем’єр-міністрові Греції Кіріакосу Міцотакісу. У прес-службі німецького уряду, втім, не підтвердили те, що канцлер виступила посередницею між двома країнами НАТО – хоча дзвінок Ердогану дійсно мав місце.
Як би там не було, судно Oruc Reis пішло з небезпечного району. Можливо, свою роль зіграла і не Меркель. Трохи раніше Держдепартамент США звернувся до Анкари з закликом «зупинити всі плани дій» в спірних водах на сході Середземного моря. Туреччина заздалегідь попередила про дослідження на південь і схід від острова з 21 липня по 2 серпня. Греція підвищила боєготовність збройних сил.
В кінці червня начальник грецького генштабу Константінос Флорос заявив про готовність «спалювати» всіх, хто вторгнеться на територію країни.
Рік тому Афіни пригрозили Туреччини санкціями з боку ЄС, у відповідь на що Анкара відмовила Євросоюзу в праві визначати межі в Середземному морі. Нервозність Греції викликали плани турків щодо шельфу етнічно близького грекам Кіпру. Додамо, що турки втягнули в протистояння навколо родовищ і Ізраїль.
Але, мабуть, найбільш уразливим ділянкою виявився Кастелорізо. Як вже говорилося вище, цей маленький скелястий острів розташований поруч з узбережжям Туреччини: до турецького порту Каш всього сім кілометрів, при тому, що до найближчої великої грецької території -острова Родос – близько сотні кілометрів, і 580 кілометрів від материкової Греції.
Під час війни греків за незалежність від Османської імперії, жителі острова – кастелорізоти – потопили кілька турецьких кораблів в бухті Анталії. Острів проте залишався під османським пануванням до Першої світової війни, коли тут відбувалися бої Антанти з турками. До 1945 року Кастелорізо належав Італії (разом з островами Додеканеса – Родосом і іншими), і під час Другої світової знову став ареною боїв. Тут висаджувався британський десант, острів бомбили літаки люфтваффе, він був під німецькою окупацією.
У грецьку «рідну гавань» Меійсті-Кастелорізо повернувся лише в 1947-му. Для еллінської батьківщини це стало хорошим придбанням, і не тільки тому, що цей райський куточок з гротами, доричним акрополем і лицарським замком приваблює туристів. Острів площею менше десятка квадратних кілометрів дає Греції можливість претендувати на морську зону площею 40 тисяч кв. кілометрів. Туреччина ж визнає контроль греків лише над шістьма морськими милями територіальних вод навколо острівця. Тому турецьке геологічне судно і зайшло в акваторію південніше Кастелорізо, яку греки вважають виключною економічною зоною.
Геологічна служба США, нагадаємо, оцінює загальні запаси Східного Середземномор’я в 3,45 трлн кубометрів газу і 3,8 млрд барелів нафти. За іншими оцінками, запаси вуглеводнів – вдвічі більше.
Турки ж визначили межі шельфової зони не відповідно до Конвенції з морського права, а на власний розсуд. Крім економічного інтересу, свою роль можуть зіграти і імперські амбіції Ердогана. Османський держава володіла всіма островами Егейського моря, велика частина яких нині належить Греції.
Військово-морські сили Туреччини і Греції приблизно порівнянні. Основу турецького флоту становлять надводні кораблі класу «фрегат». Це п’ять-сім частково застарілих суден 60-х – початку 70-х років «Олівер Х. Перрі». Крім того, є близько двох десятків універсальних суден, здатних виконувати функції ударних, протичовнових, а також використовуватися для цілей ППО, близько 30 катерів тактичного значення, в тому числі ракетних, озброєних крилатими ракетами малого радіусу дії. Підводний флот Туреччини представлений 12 підводними човнами.
Грецький флот схожий з турецьким за чисельністю і видовим складом. Там також є кораблі класу “фрегат”, але вони мають обмежене бойове значення в силу свого віку. Основу грецького флоту становлять ракетні катери.
Дії флоту можуть бути підтримані силами ВПС Туреччини – 470 літаків. У Греції близько 390 літаків (включаючи військово-транспортні та транспортні) і вертольотів. Турецька армія в блоці НАТО друга за чисельністю – 510 тис. осіб. Грецька армія налічує 160 тис. осіб, а військовий бюджет – вдвічі нижче турецького: 6 млрд доларів проти 12.
