Ескалація української кризи продовжується, тому Росія та Україна шукають нові важелі тиску один на одного, пише Al Jazeera.
Для Москви таким козирем стане противага НАТО – ОДКБ, учасники якої можуть вдатися до спільної оборони у разі нападу на одного з членів організації.
Війна в Україні триває вже десять місяців без ясних перспектив політичного врегулювання в короткостроковому періоді. У таких обставинах головний інтерес сил — Києва та його союзників, з одного боку, та Москви, з іншого — полягає у накопиченні ресурсів та нарощуванні потенціалу, необхідного для заподіяння поразки противнику.
Нещодавнє повернення низки стратегічних напрямів, насамперед Херсона, під контроль Києва породило побоювання щодо важелів, які є в руках Путіна для зміни конфлікту. Враховуючи вжиті ним останні місяці заходи (часткова мобілізація, допуск до служби у ЗС РФ іноземних громадян, загрози застосування ядерної зброї), експерти вважають, що Москва не пошкодує коштів для нарощування військової могутності перед супротивниками.
Серед доступних важелів, на їхню думку, можна виділити можливість отримання користі з наявних військових домовленостей, угод про взаємну оборону та союзів, у світлі побоювань щодо ескалації конфлікту та прямої участі НАТО. Останнє підвищує можливість початку третьої світової війни, про що попереджає сама Москва.
За словами експерта з військових та стратегічних питань Файєза аль-Асмара, ОДКБ є одним із інструментів, доступних Росії для мобілізації додаткових військових ресурсів у рамках конфлікту з Україною.
Крім Росії до ОДКБ входять п’ять колишніх радянських республік (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія та Таджикистан), але головну роль у ній грає Москва. Як зазначали деякі автори ще до спецоперації в Україні, вона розглядала можливість удосконалення організації для протиставлення НАТО.
Відповідно до установчих документів, ОДКБ є регіональною організацією, заявлені цілі якої — сприяння миру, безпеці та стабільності на глобальному та регіональному рівнях, а також колективний захист незалежності, територіальної цілісності та суверенітету держав-членів переважно політичними засобами.
Про створення об’єднання було оголошено 15 травня 1992 року, коли відбулося підписання Договору про колективну безпеку у Ташкенті, столиці Узбекистану. Вищим органом є Рада колективної безпеки, яку призначає Генерального секретаря організації. Загальна кількість населення держав-членів становить близько 194 мільйонів осіб (2021 р.), а миротворчий контингент, за даними на 2022 рік, налічує 3600 осіб. Штаб-квартира організації знаходиться у столиці Росії, і має постійний Секретаріат. При цьому держави-члени головують по черзі терміном на один рік.
Глави держав-членів ОДКБ підписали протокол, який передбачає механізм надання взаємної військово-технічної допомоги у разі загрози агресії чи фактичної агресії на адресу їхніх країн.
Усі варіанти можливі
Як зазначив аль-Асмар в інтерв’ю Al Jazeera, можливі будь-які сценарії розвитку подій, що обумовлено небажанням Путіна поступатися і відмовою Зеленського сісти за стіл переговорів до відходу Росії з української території. На думку експерта, Кремль намагається робити все, щоб зупинити експансію НАТО до кордонів держави, особливо в останні роки. З цією метою російське керівництво вдалося до демонстрації військової могутності, реалізації власного порядку денного та розширення військової присутності в багатьох країнах світу, включаючи Сирію, Лівію та деякі регіони Африки.
Такі держави колишнього Радянського Союзу, як Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія та Таджикистан, які є зоною життєво важливих інтересів Москви, були об’єднані нею в ОДКБ, оскільки вона побоюється втрати впливу на їх території та повторення сценарію України щодо зближення з НАТО.
На думку експерта, нинішня ситуація підігріває побоювання міжнародної спільноти щодо ескалації конфлікту, оскільки сторони можуть діяти зненацька. Путін для досягнення своєї мети може вдатися до будь-яких засобів, включаючи договори про колективну оборону, у тому числі в рамках ОДКБ. Така ситуація вже деякий час спостерігається у відносинах з Білоруссю, де присутні російські війська і лише кілька днів тому відбулися спільні навчання біля північного кордону України.
