У західних ЗМІ з’явилася ще одна стаття про безвихідь у війні в Україні.
The Economist пише, що «зараз факти свідчать про те, що контрнаступ України зараз набагато далі за заявлену мінімальну мету, і що війна, можливо, справді увійшла в період військового глухого кута. Наступний рік буде важким та небезпечним періодом для України».
Контрнаступ ЗСУ, що розпочався у червні, досяг скромного прогресу на флангах Бахмута.
«Поєднання втомлених підрозділів, обмеженої кількості боєприпасів та вологої погоди уповільнить наступальні дії взимку, хоча окремі атаки невеликих піхотних підрозділів продовжуватимуться», – пише видання.
The Economist зазначає, що взимку, ймовірно, відбудеться нова інтенсивна кампанія далеких ударів з обох боків. Росія накопичує запаси ракет і, мабуть, знову атакує українську енергосистему. Україна накопичує безпілотники і продовжуватиме завдавати ударів по Криму за допомогою американських ракет ATACMS.
ЗСУ можуть розширити свої атаки, включивши до них енергосистему РФ для того, щоб створити «певну форму стримування».
«Ці удари можуть допомогти українському бойовому духу, але їхній стратегічний вплив, швидше за все, буде скромним», – йдеться у статті.
«Вирішуюче питання 2024 року полягає в тому, яка сторона зможе швидше відновити якісніші сили. Частково це питання людських ресурсів. Російська армія зібрала достатню кількість військ, щоб утримувати лінію фронту протягом літа. Якщо вона захоче перейти в наступ, як це було взимку 2022-23 років, їй, можливо, доведеться провести нову велику хвилю мобілізації. Вона також має великий резерв призовників, хоча залучення їх до війни пов’язане зі значними політичними ризиками», – пише видання.
Україна також має вирішити, чи закликати до армії чоловіків молодших 20 років, багато з яких досі уникали призову.
Крім того, військові потребують зброї та боєприпасів. Росія наростила оборонне виробництво наприкінці 2022 року, і протягом 2024 року вона може виготовити понад 2 млн. снарядів, а також сотні нових та відремонтованих танків. Північна Корея також надсилає величезну кількість снарядів.
Західні уряди інвестували менше, тому Україна навряд чи матиме перевагу в артилерійських боєприпасах, пише The Economist.
Україна не отримає ще одного масового припливу техніки, як це сталося навесні 2023 року. Натомість основна увага буде зосереджена на допомозі Заходу у ремонті техніки, йдеться у матеріалі.
Ключове рішення для західних урядів полягає в тому, чи самі вони вироблятимуть зброю, чи передадуть конфіденційну інтелектуальну власність українським заводам.
Видання вважає, що кожна сторона сподівається перехопити ініціативу. Україна хоче зберегти можливість весняного наступу, але «їй буде складно зібрати для цього сухопутні сили».
Ключовий виклик на 2024 рік полягає в тому, чи зможуть партнери України розширити та покращити навчання українських військ. Літній наступ виявив безліч проблем. Деякі з них необхідно буде виправити, щоб наступний серйозний наступ був успішнішим. Наприклад, українським батальйонам та бригадам потрібно набагато більше штабних офіцерів, здатних планувати та командувати складними операціями за участю багатьох підрозділів на широкому фронті, пише The Economist.
«Якщо жодна зі сторін не зможе створити значну наступальну загрозу у 2024 році, у війні, швидше за все, домінуватимуть фактори, що виходять за межі поля бою. Чорне море може стати все більш центральним: Росія атакуватиме вантажні судна, а Україна завдасть ударів по російському флоту та об’єктах. Стратегія Росії проста: продовжувати йти доти, доки партнери України не втомляться. Захід має намір дотримуватися обраного курсу. Оптимистичні чиновники на Заході стверджують, що війна прискорює політичне розкладання Росії. Але песимісти попереджають, що Путін так само роками», – підбиває підсумок видання.
