Пропозиції Росії щодо припинення вогню в Україні є інструментами інформаційної війни, аби сформувати наративи та думки в країні, а також за кордоном. Якщо зрозуміти логіку, за якою стоїть риторика РФ щодо закінчення війни, то можна пояснити відсутність прогресу у мирних переговорах.
Про це пише засновниця Української молодіжної глобальної ініціативи з відновлення Тетяна Котельникова для Foreign Policy.
«По-перше, нещирі пропозиції Путіна про припинення вогню служать внутрішнім цілям. Сигналізуючи про готовність призупинити бойові дії, Кремль підкріплює внутрішні наративи, спрямовані на російське населення, про моральну стриманість і політичну легітимність. Коли Україна захищається від російських порушень, російські чиновники та державні ЗМІ зображують Київ як місто, яке або не бажає припиняти бойові дії, або не здатне контролювати свої сили», – підкреслила автор матеріалу.
Котельникова нагадала, як у квітні речник Кремля Дмитро Пєсков перед запропонованим припиненням вогню на Великдень та День перемоги заявив:
«Президент Путін принципово підтримує ідею припинення вогню, але Київ не контролює всі свої збройні підрозділи, особливо націоналістичні елементи».
Через такі слова росіяни вірять, що їхній уряд хоче миру, а Україна своєю чергою прагне бойових дій.
«Це підтримує більш широкий наратив Путіна про те, що повномасштабне вторгнення в Україну, яке він розпочав у 2022 році, є оборонним і екзистенційним, а не агресивною спробою завоювати мирного сусіда», – вважає експерт.
За її словами, такий наратив показує те, як саме росіяни розуміють цю війну. Зокрема дослідники з NORC при Чиказькому університеті під час опитування з’ясували, що більшість громадян РФ розглядають війну як оборонну реакцію на «агресію» України та Заходу.
«Риторика про припинення вогню також допомагає відвернути увагу від зростаючих втрат на полі бою. Минулий рік був найсмертоноснішим для російських військ з початку війни. Невеликі, але постійні ознаки внутрішнього невдоволення – особливо з боку дружин і матерів мобілізованих солдатів – продовжують з’являтися. Але коли минулого року деякі члени сімей протестували біля Міністерства оборони Росії в Москві, вимагаючи повернення своїх близьких, BBC повідомило, що представник міністерства жорстко відреагував на такі мітинги: «Після цього ви більше не повинні називати себе громадянами Росії»», – підкреслила Котельникова.
Наступною метою нещирих пропозицій РФ про припинення вогню є формування міжнародної думки, наголосила експерт. Зокрема така тактика виявилася найефективнішою у випадку з президентом США Дональдом Трампом, який дав обіцянку завершити війну в Україні.
«Для Путіна, який, судячи з усього, не має наміру припиняти бойові дії, розмови про перемир’я, якого він не планує дотримуватися, стали дуже ефективним способом затягувати час Трампа. У лютому Трамп вперше оголосив, що він і Путін домовилися розпочати переговори про перемир’я, натякнувши, що будь-яка угода, ймовірно, вимагатиме від України суттєвих поступок Росії. У березні Україна погодилася на запропоноване США 30-денне перемир’я, яке Москва швидко відхилила, вимагаючи, щоб Київ спочатку віддав неокуповані території, а Захід припинив військову підтримку», – проаналізувала автор матеріалу.
Крім того, на думку Котельникової, риторика РФ про перемир’я має вплинути й на думку жителів країн південної півкулі. Оголошення перемир’я, якого Росія не планує дотримуватися, яке робить вигляд, що РФ веде перемовини, дозволяє ворогу подавати себе як відкритого до діалогу та відданого до миру, попри те, що він продовжує воювати в Україні.
«Все це підкреслює, що перемир’я та мирні переговори Росії мають менше спільного з припиненням воєнних дій, ніж з контролем над тим, як сприймається війна. Як показують затягування Путіним переговорів з Трампом та його дії на полі бою, він не зацікавлений у перемир’ї, не кажучи вже про закінчення війни, якщо тільки Кремль не отримає максимальних вимог», – додала експерт.
Тому за допомогою спланованих оголошень про припинення вогню та риториці Росія змогла зберегти підтримку серед своїх громадян та сформувати свій імідж за кордоном, наголосила Котельникова.
«Але ці жести залишаються здебільшого показовими і служать для затягування вирішення, а не для його просування. Викликом для України та її союзників буде розрізнити символічні повідомлення Кремля та будь-які ознаки реального залучення – і відповідно реагувати дипломатичними зусиллями та скоординованим тиском на Росію. Наразі інші підходи не дали значних результатів», – підсумувала експерт.
