Міноборони РБ заявило, що отримало від РФ у “самостійну експлуатацію” дивізіон ОТРК “Іскандер”, із комплектом балістичних та крилатих ракет з дальністю стрільби до 500 км включно.
Орки стверджують, що дали дивізіон нового виробництва аж на 8 машин із пусковими установками. Але схоже, що насправді дали лише 4 машини із тих, що армія РФ загнала в Білорусь ще у лютому 2022 року.
Якщо не вдаватись у бюрократичні нюанси, то виходить, що біснуватий пюрер Лукашенко отримав загрозливе посилення свого “ракетного щита”. Бо досі (як мінімум «на папері») він мав 36 комплексів “Точка-У” з дальністю стрільби до 120 км та 4-6 комплексів “Полонез” із дальністю стрільби до 300 км.
А тепер ще й формально має чотири “Іскандери” на 500 км, які можуть в теорії або “добивати” до Києва, або “перекривати” Польщу. І хто зна, як Білорусі взагалі вздумається використовувати ці ракетні комплекси – чи просто дбайливо поставлять в ангари, чи ж навпаки почнуть активно використовувати для означення загрози для України.
В теорії, передачею своїх ракетних комплексів білорусам Кремль може переслідувати дві цілі. Перша – показати Заходу власне ту саму “ескалацію”, якої бояться наші партнери в історії з передачею західних літаків. Друга – створити додаткову напругу для нашої розвідки й ППО, куди ж без цього. А так заодно і Лукашенко отримав свою “плату” за “послуги” з наданням полігонів для підготовки “чмобіків”, та передачу росіянам снарядів й іншого військового майна.
Але якщо на ситуацію подивитись в “стратегічному” ракурсі ще раз та уважніше, то все виглядає не так катастрофічно, як на перший погляд.
Лукашенко ще з 2008 року марить, як би йому отримати у свою власність “Іскандер” від Росії. І за такий фетиш він був би готовий буквально продати півцарства, наприклад – “продати” участь білоруських військових у боях проти ЗСУ. А так як мова лише про “самостійну експлуатацію”, то й “розрахунок” теж відповідний – очевидно, що нові партії “чмобіків” і далі будуть готувати на білоруських полігонах.
Кремль своїми постійними погрозами настільки підняв планку “червоної лінії”, що під словом “ескалація” чиновники на Заході тепер розуміють хіба що удар тактичною ядерною зброєю по якійсь із європейських столиць. Але тепер нам конче потрібні не тільки літаки, але й засоби “доставки бавовни” по військовим об’єктам в Білорусі.
