Президент України Володимир Зеленський запропонував перезапуск ГУАМ – регіонального об’єднання на пострадянському просторі, куди входять Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова.
У 1990-ті роки ці країни намагалися зробити все наперекір Москві, довести, що вони можуть створювати інтеграційні структури без участі Росії. Через деякий час проект, який мав шанси стати альтернативою СНД, здавалося, поховали.
«ГУАМ можна зробити серйозним союзом і об’єднанням для обговорення важливих торгово-економічних питань. Нам потрібно вдихнути нове життя в цю організацію», – заявив президент України Володимир Зеленський під час телефонної розмови з азербайджанським лідером Ільхамом Алієвим. У 2020 році в цій організації головує Баку.
Спочатку регіональне об’єднання називалося ГУУАМ. Воно було організовано в 1997 році за ініціативою українського лідера Леоніда Кучми. Передумовою до створення структури стали досить близькі стосунки глав трьох держав – Кучми, Едуарда Шеварднадзе і Гейдара Алієва, а також активна підтримка з Вашингтона. Крім України, Грузії та Азербайджану туди входили Узбекистан і Молдова – з перших букв в назвах країн і склалася абревіатура. Держави не приховували, що створюють противагу СНД і намагаються знайти спосіб вийти з-під впливу Росії. Організація була орієнтована на тісну взаємодію з європейськими та міжнародними інституціями.
Однак антиросійська спрямованість недовго об’єднувала учасників об’єднання. Узбекистан ще в 2002 році захотів покинути ГУУАМ, проте остаточно це вдалося зробити тільки через три роки. В кінці «нульових» і інші держави-члени визнали «безперспективність і нежиттєздатність організації». Молдавська влада відзначала, що у цій організації «немає предмета для рішень», а «всі спроби реанімувати її провалилися». У Києві також констатували, що розмови навколо цього регіонального об’єднання є, а конкретних дій немає.
Як розповіла ЗМІ політолог, фахівець з пострадянського простору Галія Ібрагімова, ГУАМ спочатку був політизованим проектом. «У 1990-ті роки риторика була антиросійська. Спочатку все робилося всупереч Москві. Це стосується енергетичних, гуманітарних, освітніх проектів, транспортного коридору. Наскільки успішним було це об’єднання, сказати складно, далі риторики входять в організацію країни не пішли. Тут показовим є приклад Узбекистану – він демонструє політичну заангажованість. Залежно від того, як у держави складалися відносини з Росією, Ташкент то входив, то виходив з цього об’єднання», – зазначила експерт. За словами Ібрагімової, створення ГУАМ в той час було «спробою самоствердитися, показати і світовій спільноті, і своїм громадянам, що країни можуть самі, без участі Москви формувати інтеграційні структури». «Істотних проектів ГУАМ не організували. Її модифікованою версією став проект «Східне партнерство», запропонований Євросоюзом. Всі країни, що входять в ГУАМ, плавно перетекли туди. У «Східному партнерстві» вже був Брюссель, який допомагав грошима і обіцяв членство в ЄС», – нагадала політолог.
Втім, інтерес до ГУАМ у Азербайджану, Грузії, Молдови та України хоча і зменшився, але все-таки не зник. П’ять років тому країни заговорили про можливий запуск повноцінної зони вільної торгівлі між державами-членами. Ідею планувалося реалізувати ще в 2017 році, але зробити це поки так і не вийшло.
В середині грудня минулого року Київ, Кишинів, Тбілісі і Баку домовилися, що між ними «не повинно бути торговельних кордонів і бар’єрів» і вже в 2020 році повинні бути створені зона вільної торгівлі (ЗВТ) і транспортний коридор для постачання каспійських енергоресурсів через Південний Кавказ. Держави впевнені, що ЗВТ збільшить товарообіг не тільки всередині ГУАМ, а й з третіми країнами.
