Польське місто Томашув-Любельський, у якому проживає понад 19 тисяч мешканців, розташовано в 25 кілометрах від українського кордону зі сторони КПП Рава-Руська. Входить до Люблинського воєводства, має статус міської гміни. Площа міста понад 13 квадратних кілометрів. Слід зазначити, що це порівняно невелике та охайне місто має усю інфраструктуру українського обласного центру. Бюджет міста 70 мільйонів злотих (500 мільйонів гривень), середня зарплата 2500 злотих (600 євро). У 1612 році місто отримало Магдебурське право. День міста – 7 жовтня. Українські міста-побратими: Кременець, Рава-Руська, Васильків, Жовква, Снятин, Ківерці.
Коли перетинаєш державний кордон, відразу відчувається істотна різниця: гарні дороги, симпатичні приватні будиночки, сучасна інфраструктура. Відразу відчувається дух європейської цивілізації, що Польща давно вирвалася з обійм пострадянщини. Хочу нагадати, що не так давно наша сусідка була членом Соцтабору. І достатньо за короткий термін зуміла перебудувати свою ментальність. За останніми даними рейтингу країн ПРОООН, Польща за рівнем життя обіймає 35 сходинку, що є достатньо непоганими показниками. Тому, Україні, безумовно, є чому вчитися і перебирати корисний досвід.
За словами бурмістра (мера) Томашува Войцеха Жуковського, проблеми дещо схожі з українськими: існує внутрішня міграція, молодь виїзджає до великих міст і центрів воєводств, на Захід країни, де значно вищі зарплати, а також за кордон. Крім того, у місті сформувалася українська діаспора, яка згодилася працювати у сільському господарстві та є його рушільною силою. Для неї навіть збудована Православна церква (поляки в основному католики). Варто додати, що пан Жуковський є очільником міста з 2010 року і є справжнім мером-господарником.
Найбільшими підприємствами та роботодавцями у місті є місцева лікарня (у Польщі лікувальні заклади є підприємствами), підприємство з виробництва деталей для гвинтокрилів, на якому працює понад 500 містян, підприємство з виготовлення котлів, комбінат з овочів та фруктів, магазини та супермаркети. Також у Томашівському муніципалітеті працює 65 людей.
Дороги усі на високому рівні. Справа в тім, що у Польщі шляхопроводи поділені на дороги загальнодержавного значення, дороги, які належать воєводству, повітові дороги та дороги міста. Така градація дозволяє встановити відповідальність за кожну ділянку роботи. Мабуть, тому і відсутня ямковість доріг. Охайні та чисті придомові території.
Містяни п’ють воду виключно з 8 артезіанських скважин, які знаходяться у лісі. Щодня до кранів мешканців поступає понад 3500 кубометрів води, щодня перевіряється її якість, а цю воду можна пити без жодних фільтрів. Більше того, у Польщі заборонено для потреб жителів використовувати воду з поверхневих джерел (річок, озер). Це означає, що влада турбується за здоров’я своєї нації. Приміром, Київ і досі бере воду з річки Десна, а якість цієї водопроводної води, на жаль, лише для технічних потреб.
Здавалося б у Томашові немає місць, які приваблювали туристів. Однак, це лише перше враження. У місті є алея пам’яті, ідея відкриття якої належить саме Войцеху Жуковському, історику за фахом. Там можна побачити і пам’ятний знак вбитим євреям у II світовій війні. І громада з Ізраїлю щороку відвідує це місце. А ще зоною для відпочинку томашівців є міський парк, який має площу 5 гектарів, справжня гордість міста. Проект реконструкції парку обійшовся близько 12 мільйонів злотих. Його будівництво відбувалося і за кошти ЄС, який допамагає в розбудові сучасної інфраструктурі. Так, приміром за його кошти була збудована сучасна школа, відремонтований міський стадіон із кортами для роликів.
Також, як повідомив пан Жуковський у місті був виконаний закон щодо декомунізації. Була перейменована єдина комуністична вулиця Домброщаків, про яку забули ще з далеких 90-х. Є у місті пам’ятник радянським воїнам-визволителям, який знаходиться на військовому цвинтарі, а відтак демонтажу не підлягає.
Володимир Малінін, для “Вероятно”
