Лють і розчарування політичним керівництвом країни – ці та багато інших емоції відчувають зараз жителі Вірменії і Нагірного Карабаху.
Це стало наслідком програшу другої карабаської війни та укладенням мирної угоди на умовах переможця – Азербайджану. Як відбувається позначиться на долі прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна і чим влада країни виправдовують свою поразку?
Буквально через кілька хвилин того, як в Єревані дізналися про підписання тристоронньої угоди про припинення вогню і введення в Карабах російських миротворців, в столиці Вірменії почалися погроми урядових будівель. Групи агресивно налаштованих чоловіків увірвалися спершу в будинок уряду, де розгромили кабінет прем’єр-міністра і винесли звідти державні символи і особисті речі Пашиняна (вранці Пашинян пояснив, що у нього забрали комп’ютер, парфум і водійські права). Потім протестувальники попрямували до парламенту, увірвалися всередину, окупували зал засідань, робили Селфі і лаялися. Під руку їм попався спікер парламенту Арарат Мірзоян, якого побили до напівсмерті. Зараз він в реанімації і йому потрібна операція.
Протестуючі вимагали відставки Нікола Пашиняна, а також зустрічі з військовими – в першу чергу з керівництвом Генштабу Вірменії. Крім того, та частина протестуючих, яка могла чітко формулювати свої думки, а не просто матюкатися, вимагала дезавуювати підпис Пашиняна під угодою про припинення вогню і продовжувати війну до переможного кінця. Періодично звучали і антиросійські гасла.
Впадає в очі, що всі ці героїчно і патріотично налаштовані чоловіки, частина з яких була одягнена в подобу камуфляжної форми без знаків розрізнення, перебували чомусь в Єревані, а не на фронті. Раніше 17 опозиційних партій підписали колективний лист з вимогою відставки Пашиняна «через нездатність влади протистояти внутрішнім і зовнішнім викликам» під час військових дій в Нагірному Карабасі. Вони заявили про «банкрутство нинішньої влади», пояснюючи цим поразку в Карабасі. При цьому з 17 партій, які підписали це звернення, тільки одна, «Процвітаюча Вірменія» має фракцію в парламенті, зате другу за чисельністю – 24 депутата з 132. Крім того, лідери опозиції зажадали створення нового виконавчого органу, який зможе вирішити військово-політичні проблеми . Одна з головних претензій опозиції до угоди про припинення вогню – воно було укладено раптово і ніяк не обговорювалося в суспільстві.
Під ранок, коли погромники пішли з центру міста, а урядові будівлі оточила поліція, з керівництвом трьох опозиційних партій зустрівся начгенштабу Вірменії генерал-полковник Оніко Гаспарян. Треба сказати, що в опозиції є багато питань до цього високопоставленому військовому, який вважається наближеним Пашиняна, оскільки вони народилися і виросли в одному місті, Іджевані.
Проте, армія на даний момент в Вірменії – практично єдине джерело влади. Роль військових у політичному житті Вірменії різко зросла за півтора місяці війни. Виступаючи зі зверненням до нації, Нікол Пашинян посилався саме на позицію армії, яка і стала вирішальною для підписання ним угоди про припинення вогню. «Армія говорила, що потрібно зупинитися. Тому що у нас є питання, перспектив їх вирішення немає, або ресурс виявився вичерпаний», – заявив він.
За словами Пашиняна, якби про угоду було оголошено раніше, це призвело б до зниження боєздатності. «Військовий ресурс не в усьому був ефективний. У тих, хто боровся на передовий, не було заміни. Ті, хто боровся, повинні були мати можливість відпочити. На передовій були люди, яких місяць поспіль ніхто не замінював. В результаті керівництво Республіки Вірменія та Республіки Арцах прийняли рішення про те, що потрібно якомога швидше припинити війну, інакше наслідки будуть набагато важче», – сказав прем’єр-міністр.
