«Мене четвертий рік тримають у клітці, як тварину, ні за що», — під Смоленськом у тюремних умовах утримуються близько 90 українців, які підлягають депортації. Серед них жінки та хворі на СНІД.
У Центрі тимчасового утримання іноземців у Вороніно Смоленській області вже п’ятий місяць мешкають близько 90 українських громадян, які підлягають депортації. Більшість із них — колишні зеки, однак серед в’язнів є несудимі. У тому числі в ЦВСІГ утримуються 12 жінок, а також люди, хворі на СНІД та туберкульоз. Про це розповів ASTRA один з тих, хто там перебуває.
«Хворих багато — СНІД, туберкульоз, їм потрібна постійна терапія, але тут таке не передбачено. Кілька людей ледве ходять уже, одна повісилася…
Усі разом сидять у камерах без розбору. Жінок змушують працювати у їдальні, прибирати всі приміщення ЦВС», — стверджує у розмові з ASTRA Анатолій (ім’я змінено, — прим. ASTRA).
За словами Анатолія, у Центрі 23 камери, у кожній з яких стоїть по два двоярусні ліжка. Постійно в камері, під камерою спостереження, вранці прогулянка 40 хвилин. Сніданок, обід, вечеря у їдальні», — каже Анатолій.
Чоловік розповів, що всіх підлеглих депортації звезли з різних областей до ЦВСІГ у Вороніно наприкінці квітня. Стверджували, що начебто на кілька днів. Перед цим чоловікові запропонували підписати заяву на добровільне повернення до України. В результаті на батьківщину потрапили лише шестеро, і те, як він стверджує, «їх, здається, впхнули під час обміну військовими».
Керівництво центру стверджує, що Україна відмовляється приймати своїх громадян.
Анатолій приїхав працювати до Росії ще до повномасштабного вторгнення. Однак у 2022 році у чоловіка, за його словами, стався конфлікт із співробітником на тему війни, який закінчився для нього реанімацією.
«Не зійшлися в політичних поглядах щодо «СВО». Конфлікт почався з його слів: «Наші хлопці там гинуть за тебе, а ти тут відсиджуєшся». Я йому пояснив, що він тупий, зомбований баран… Він всадив мені в груди кухонний ніж.
Коли мене перевели з реанімації до палати, до мене ціла делегація завітала: прокурор, начальник ФМС, слідчий та оперативник. У ФМС дійшли висновку, що я в Росії перебуваю незаконно, подали до суду, і мені привезли ухвалу про видворення. Коли судили нападника, я вже сидів у центрі тимчасового утримання іноземців. У засіданнях я брав участь у відеозв’язку. У результаті йому присудили 5 років суворого режиму та виплатити мені компенсацію 350 тисяч [чоловік не зміг надіслати підтвердження]. Але мені нічого не виплатили.
Мене четвертий рік тримають у клітці як тварину нізащо. Я чесно заробляв собі на життя. Але Росія напала на Україну і я став інакодумним ізгоєм», – додав він.
ASTRA підтвердила особистість Анатолія, він справді народився в Україні та переїхав до РФ. Судячи з витоків даних, на батьківщині понад десять років тому він отримав судимість. Чоловік стверджує, що у Росії із законом проблем не мав.
За словами постійного експерта українського Центру Громадянських Свобод Михайла Сави, «представники російської влади відверто брешуть цим українцям, коли говорять про відмову України їх приймати».
«Людей із ЦВІГів зараз РФ депортує лише через Грузію. Але грузинські прикордонники тримають їх у підвалі недобудованого терміналу. Там може розміститися максимум 20 людей, але іноді живе 100. Однак РФ не може пригнати туди одночасно понад 800 осіб, які чекають на ЦВІГ Росії. Україна пропонує пряму передачу через спокійні ділянки українсько-російського кордону або через Білорусь. Але Білорусь цього не хоче, а російський режим нічого не робить, щоб вплинути на свого союзника. Ця ситуація – показник слабкості російської влади. Вони відверто погані менеджери. У першому обміні за підсумками переговорів у Стамбулі РФ шахрайувала і передала кількох таких, що підлягають депортації. Використовувати обмін як спосіб депортації – це найвищий рівень зухвалості», – сказав він у розмові з ASTRA.
