Кандидат на посаду міського голови Києва від партії “Батьківщина” обіцяє повний аудит бюджету і зупинення всіх «тіньових» схем.
У жовтні в Україні відбудуться місцеві вибори. Політологи кажуть, що насправді вони набагато запекліші, ніж президентські чи парламентські –практично “без правил”, з дискредитаціями, компроматом, фальсифікаціями і навіть залученням криміналу.
Все через ціну питання – саме місцева влада вирішує, що робити з землею, комунальною власністю, і коштами місцевого бюджету. Через те виборцям варто особливо ретельно і виважено зробити вибір. Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” висуне майже 40 тисяч кандидатів по всій Україні, її очільники запевняють: це будуть справжні професіонали.
Доказом таких намірів став перший озвучений кандидат – за посаду Київського міського голови боротиметься Олексій Кучеренко. Народний депутат кількох скликань, Міністр з питань ЖКГ в уряді Юлії Тимошенко, голова ГО “Спілка співвласників житла України”. Висунення його кандидатури сколихнуло політичний бомонд столиці і одночасно обнадіяло киян. В інтерв’ю нашому виданню політик розповів про нинішні невідкладні проблеми столиці і перші його кроки на посаді очільника Києва в разі перемоги.
«Коли я зустрічаюся з киянами, обговорюємо проблеми, разом міркуємо про шляхи їх вирішення, то є не лише довіра і повне взаєморозуміння, але й великі сподівання на нашу команду».
Насамперед, вітаю з довірою, яку висловила вам “Батьківщина” і особисто лідер партії Юлія Тимошенко. З реакції соцмереж наважусь сказати, що рівень підтримки киянами вашої кандидатури теж чималий.
Дякую. Я вдячний за довіру Юлії Володимирівні, і всій команді “Батьківщини», і дуже сподіваюся на довіру киян. Бачив схвальні відгуки, отримав безліч привітань і слів підтримки. Мене це дійсно надихає і дуже стимулює. Знаєте, я ніколи не боявся важкої праці.
Думаю, кияни реагують так бурхливо, бо впевнені, що їх не залишили обирати між шилом і милом, що “Батьківщина” не “злила” місто, а в боротьбі за столицю запропонувала одну з найпотужніших своїх фігур. Насамперед, професіонала. Отже, ваші наміри на перемогу серйозні?
Запевняю вас, “Батьківщина” ніколи нікого не “зливає”. Навіть в опозиції ми робимо все, щоб захистити інтереси людей – аграріїв, медиків, дрібних підприємців, пенсіонерів. Ми оскаржили в суді завищені тарифи, довели, що вони незаконні. Ми продовжуємо цю боротьбу і зараз, хоч всі знають, яка хитка у нас судова система. Але з підтримкою киян ми зможемо у цій боротьбі перемогти.
Знаєте, мої наміри досить серйозні. Фах – є, досвід – є. Знаю досить добре проблеми столиці. Коли я зустрічаюся з киянами, обговорюємо проблеми, разом міркуємо про шляхи їх вирішення, то є не лише довіра і повне взаєморозуміння, але й великі сподівання на нашу команду.
Просто подивіться, як живе місто, що відбувається у вашому будинку, дворі, які дороги, транспорт, чи якісні комунальні послуги, чи не завищені тарифи? Які нові об’єкти з’являються у місті і наскільки вони важливі? Який бюджет Києва і де він розчиняється? Це ж кожен з нас бачить. І, практично, нинішній жалюгідний стан нікого не влаштовує.
Чи зможе “Батьківщина” змінити ситуацію, змінити Київ, зробити, я б навіть сказав, прорив? Я і наша команда готові до цього. Але прорив мають зробити і кияни, насамперед, у розумінні серйозності свого вибору, інакше ще глибше погрузнемо у цьому болоті.
Як на мене, сьогодні столиці не вистачає адекватного, ефективного державного контролю за тим, що тут відбувається.
Так, справді, це стосується використання бюджетних коштів, роботи комунальних підприємств, стану інфраструктури, мереж, транспорту, екології і багато іншого.
Чомусь держава і державні органи демонстративно відсторонилися від будь – якого контролю. Це робиться свідомо чи ні? Саме на це потрібно дати відповідь. Я, звісно, прихильник місцевого самоврядування, але Київ – столиця України і тут має бути жорсткий державний контроль, щоб запобігати корупції, зловживанням та руйнації інфраструктури міста.
Я чув, що висунення моєї кандидатури спричинило серйозні хвилювання в деяких офісах. І це правильно. Вони знають, що я обов’язково розірву всі ці корупційні схеми. Які, на жаль, існують, вони просто розквітли у столиці. Я знаю як це зробити. Це досягається прозорістю в діяльності столичної влади і підтримкою киян.
Тобто, я вірно розумію, Ваш меседж киянам сьогодні – думайТЕ?
Ну пора б уже. Хіба не дивно, не соромно, що ми кияни – розумні, небайдужі, патріоти, шалено любимо своє місто, у нас активна прогресивна молодь, а обираємо вічно якихось аматорів – пройдисвітів і потім п’ять років ходимо на пікети, пишемо скарги, вимоги, судимося, ламаємо паркани незаконних забудов і так далі. Мемосикі, відосикі – це весело і прикольно. Але в цей час місто невпинно деградує.
Серйозної роботи, крім показушних піарпроектів, немає. Кияни мають врешті обрати владу не таку, з якою треба боротися, захищати свої права, а ту, яка ці права реалізовуватиме, бо ця влада – теж кияни і у нас спільні інтереси, єдине завдання – розвиток Києва, як сучасного, безпечного і комфортного європейського міста.
Ви вважаєте, що сьогодні Київ не комфортне місто для проживання?
Послухайте, ну коли у вас вибухають будинки, тріщать стіни, падають мости, центр міста заливає окропом, вщент розбиті дороги, а очільник зосереджений на скляних містках і фонтанах, то вже й непохитний оптиміст би призадумався, що щось тут не те.
«Я зі своєю командою пропоную серйозну системну роботу, масштабну і базовану на знаннях, фаховості і досвіді».
Гаразд, а що ви пропонуєте замість «відосиків»?
Тут би, напевно, пасувала цитата Вінстона Черчілля про “кров, піт і сльози”. Але ні, я зі своєю командою пропоную серйозну системну роботу, масштабну і базовану на знаннях, фаховості і досвіді. Я працював в уряді Юлії Тимошенко і мені жодного дня не було соромно за те, що робив я, як міністр, і моя команда. Я часто аналізував те, що ми робили. І, можливо, 10-20% зробленого я б змінив в своїх підходах, але те, що ми робили в правильному напрямку – для мене сумнівів не викликає.
На жаль, у 2010 році, коли Тимошенко не допустили до влади, всі наші реформи було згорнуто. Але і поза владою я не припиняв своєї роботи. Знаю досить добре проблеми столиці. Знаю, що таке тарифи, зношені мережі, каналізація, дороги, «втомлені» мости, будівельна «мафія» і не тільки.
Я системна людина, я пишаюся своєю освітою. Я закінчив київську фізико – математичну школу №145, яка була на той момент найкращою в Україні, закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет кібернетики. Я працював в Інституті кібернетики, у відділі академіка Глушкова і вмію по полицях розкладати проблеми, аналізувати їх і пропонувати алгоритми їхнього вирішення. Мене цьому вчили. Саме тому я намагався це робити на всіх посадах, які обіймав.
А хто буде у вашій команді? У вас є люди, чи будете шукати вже якщо переможете на виборах?
Безумовно, в мене є своя команда. Всі професіонали, мають великий досвід роботи, які здатні реалізувати стратегію розвитку столиці. Возити когось на експрес-курси до Трускавця не доведеться. По деяким кандидатурам ми ще визначаємося.
У ході виборчої кампанії до нас ще приєднаються професіонали. Вони не обов’язково повинні мати нове обличчя. Вони мусять мати розум, досвід, фах, велике бажання працювати в команді, а також любов до міста Києва. Це будуть патріоти.
А розглядаєте можливість залучення до своєї команди колишніх опонентів, але справжніх фахівців?
А чому ні? Звичайно. Нехай хоч хтось скаже, що я його довічний ворог! Я із задоволенням спілкуюся з людьми, з якими ми колись були політичними опонентами. Особливо, якщо вони фахові, мають великий досвід. Більше того, я від цього отримую задоволення. І знаєте чому? Тому, що моя молодість пройшла в наукових дискусіях, на семінарах, конференціях в Інституті кібернетики. Саме дискусії і наявність опонентів – необхідна передумова розвитку, руху вперед.
Отже, важливо, щоб це був професіонал і не обов’язково у вишиванці?
Я не хочу образити наших національно-свідомих патріотів. Я сам патріот не менший, в мене дома кілька вишиванок, я і вся моя сім’я іноді, на важливі свята, одягаємо вишиванки. Але, вважаю, не варто зловживати нашими національними символами, оберегами.
На жаль, часто непорядні люди використовують вишиванку для прикриття нечесних речей і свого особистого збагачення. Тому на першому плані для мене – професіоналізм і досвід.
До речі, згадав, що Олександра Кужель зараз не в парламенті. Чи не досить їй відпочивати? От вам готовий першокласний заступник з питань підприємництва.
Можна бути певним, що вона не байдикує. Але треба запитати в Олександри Володимирівни, чи хоче вона працювати заступником? Її величезний досвід і авторитет, а також в хорошому розумінні, її «безбашеність», коли вона захищає якісь принципи, вони, безумовно, будуть корисні для Києва, для столичних підприємців.
Хоча в мене з нею було достатньо дискусій професійних, але вона, якщо в чомусь переконана, буде захищати свої переконання, ідею і людей – до останнього. Вона справжній боєць. Такі бійці, звичайно, потрібні нашій команді. Але ще раз кажу – про це треба запитати Олександру Кужель.
«Без повного аудиту фінансової системи, без аналізу ефективності використання бюджетних коштів, без перевірок правоохоронних органів – неможливо рухатися далі та говорити про стратегію розвитку міста».
Гаразд, перейдемо до завдань. Першим пріоритетом на посаді міського голови Ви називаєте повний аудит. Це логічний крок, але все ж наголошуєте на цьому, тому що – у Вас є сумніви? Підозри? Чи впевненість у порушеннях?
Так. Перший пріоритет – повний аудит фінансової і бюджетної системи міста, з перерозподілом витрат на користь киян.
Другий – це інфраструктурний аудит і модернізація, безпека і комфорт проживання мешканців Києва. Аудит житлової, комунальної сфери, мереж, теплотрас, водопостачання, каналізації, «втомлених» мостів.
Третій пріоритет – оперативне розв`язування транспортного колапсу Києва, години проведенні в трафіках, краще провести з рідними.
Четвертий пріоритет – це встановлення для мешканців столиці справедливих тарифів на житлово-комунальні послуги, та повноцінний захист споживача.
Це те, що потрібно робити негайно, терміново, аби забезпечити киянам комфортне, якісне, сучасне життя. І так, я впевнений, що порушень дуже багато.
Що вас насторожує? Адже, в КМДА, здається, є навіть портал “Відкритий бюджет”, де можна простежити, скільки і на що витрачається?
Бюджет, це головне джерело розвитку Києва. Це дії комунальних підприємств. Це логіка. Це можливість залучення реальних інвестицій, а не висмоктаних з пальця. Без повного аудиту фінансової системи, без аналізу ефективності використання бюджетних коштів, без перевірок правоохоронних органів – неможливо рухатися далі, говорити про стратегію розвитку міста.
Річний бюджет Києва – 57,5 мільярдів гривень. Це чималі кошти. Коли їх поділити, виходить 165 мільйонів на добу, 6,5 мільйонів щогодини витрачаються на щось. Ось давайте запитаємо у киян: вони відчувають, що такі кошти витрачаються щодоби? 165 мільйонів? Вони впевнені, що ці кошти витрачаються на місто, інфраструктуру, комфортне життя мешканців?
Можу сказати, що це чималі кошти. Хоча і не космічні. Адже ще 10 років тому в доларах бюджет міста був в 2,5 разів більше.
І тому – перше. Безумовно потрібно нарощувати бюджет міста, а це робиться за рахунок податків. І нам потрібна правильна податкова система. Бюджет міста досить тісно пов’язаний з доходами киян. Бо головним джерелом наповнення бюджету є податки з доходів. Тому логіка проста: чим багатшими будуть кияни, чим більше вони будуть отримувати доходів, чим вищі їхні зарплати, тим більше наповнюватиметься бюджет міста.
Друге. Треба обов’язково переглянути норму за якою 60% грошей з бюджету забирається державою, податку на доходи фізичних осіб. Це рішення спірне. Його треба відвойовувати назад. І залишати гроші в бюджеті Києва. Бо сьогодні місту не вистачає грошей.
Третє. Безумовно треба залучати інвестиції. Бо своїх грошей не вистачить на розв’язання всіх проблем. І тому я би поставив очільнику КМДА Віталію Кличку запитання: яким реальним інвестиційним проектом він може похвалитися? Куди дійсно залучили не бюджетні гроші, а гроші світових, європейських, приватних компаній? Нехай розкаже. Мені самому цікаво.
І тут величезний резерв, бо не все можна зробити лише за рахунок бюджету. Це правда. А говорити нині про інвестиційну привабливість Києва не доводиться. Чесно. Тут себе впевнено відчувають лише наближенні до влади забудовники.
«В ході нинішньої компанії я на десятках прикладів доведу киянам, як неефективно використовуються їхні гроші».
Справді, краще, щоб не простий мешканець вивчав портал “Відкритий бюджет”, де можна які завгодно цифри намалювати, а щоб перевірку провели професійні аудитори, разом з правоохоронцями.
Впевнений, що ми побачимо багато цікавого і, можливо, навіть несподіваного.
Знаєте, я би розрізняв дві речі. Перше, це корупційна складова у використанні бюджету міста, грошей комунальних підприємств, скажемо так – тарифів. Це гроші, які ми платимо комунальним підприємствам і які потім невідомо куди ідуть і в чиї руки потрапляють. Є і сумніви, і підозри. Тут однозначно повинні будуть працювати правоохоронні органи.
Друге, це неефективні рішення. В ході нинішньої компанії я на десятках прикладів доведу киянам, як неефективно використовуються наші з вами гроші і як елементарними діями професійної команди можна набагато ефективніше використовувати ці кошти, щоб вони пішли на ремонти будинків, заміну ліфтів, дороги, мости, електромережі, теплові мережі, станції метро… на комплексне вирішення проблем мешканців столиці. Бо неможна так неефективно використовувати гроші киян, як це робить нинішня влада. Іноді вони просто викидаються на вітер. І за некомпетентність в ухвалені рішень ніхто покарання не несе. « Немає ніяких грошей бюджету, є гроші платників податків « – стверджувала Маргарет Тетчер. Цій великий жінці важко заперечити.
«Замість того, щоб вкладати в мережі, в будинки, в ліфти, в дахи – у пріоритеті нинішньої влади піар акції».
Ви назвали напрями: а) житловий фонд, б) мережі, в) тарифи. Це якраз ваша стихія. Давайте по черзі, що Ви пропонуєте?
Це питання безпеки і комфортного життя киян. Однозначно має бути аудит житлового фонду і інфраструктури міста. Люди і влада міста повинні зрозуміти в яких будинках живуть кияни, який стан ліфтів, під’їздів, дахів, труб, конструкцій для того, щоби правильно прорахувати і забезпечити їм комфортне поживання в своїх будинках. Не обійтися без аудиту наших мереж – електричних, теплових, каналізаційних, водопровідних, транспортних.
Якщо говорити про житло, в пріоритеті – міська програма капітальних ремонтів, на яку треба виділяти в десятки разів більше грошей, ніж виділяється зараз. І тут потрібно правильно визначити пріоритети, що робити в першу чергу. Я сам люблю фонтани і зелені насадження, декоративні мости…Але коли руйнуються будинки, вибухає газ і сотні киян втрачають свої квартири – то, насамперед, треба думати про безпеку проживання і комфортність. Для мене це головне завдання.
Аудит це потрібна справа. Ми будемо знати реальний стан речей, реальну ситуацію. Але я впевнений, що на капітальні ремонти будинків повинні виділятися мільярди гривень з міського бюджету. Але якщо хтось хоче мене звинуватити в популізмі і заперечити, що в бюджеті таких коштів немає…
Я гарантую вам, вони там є.
Трагедія в тому, що кожен наступний мер отримує місто в гіршій ситуації, ніж попередник. Адже недофінансування в житлову і комунальну інфраструктуру міста накопичується. І саме в цьому заритий собака ось цього популізму. Коли замість того, щоб вкладати в мережі, в будинки, в ліфти, в дахи – у пріоритеті нинішньої влади піар акції. Тому треба знайти розумний компроміс – між святковими феєрверками, фонтанами, прозорими мостами і повсякденним життям – дірявими трубами, старими ліфтами , які падають та вибухами газу, які руйнують будинки.
По мережах. Про зношеність я чую, от скільки себе пам’ятаю. Зараз заміна труб – ніби передвиборча фішка Кличка. Майже щодня нові фото на сайті КМДА. Чи це системна робота?
Абсолютно точно, це фішка Віталія Кличка протягом останнього року. До цього дуже мало щось мінялося. Це передвиборний піар. Ніяка не системна робота. От давайте нехай КМДА відзвітує: за 6 років перебування Кличка скільки відсотків мереж зносилися, вичерпали свій ресурс, рвуться і заміну скількох з них було профінансовано? Я вам гарантую, що зроблено в десятки разів менше, ніж потрібно.
Тут проста арифметика. У Києві 2700 кілометрів теплотрас. Термін їх експлуатації умовно 50 років. Про що це свідчить? Кожного року ми мусимо заміняти приблизно 50 кілометрів труби. Але враховуючи, що воно роками накопичувалося, такої кількості труб ніхто ніколи не міняв. Можу відповідально сказати, що ця цифра повинна бути більшою в 3-4 рази. Треба міняти 150 – 200 кілометрів труб. Щорічно. А ось зараз вони звітують про те, що поміняли на нові… 2 кілометри. І в мене виникає запитання: чи вистачить у Кличка життя, щоб замінити хоча б половину зношених труб? А через 5 років ситуація буде ще гіршою. Ця проблема не вирішується, а відкладається.
Це стосуються і зношеності мостів. Це ж не просто жарт про їхню «втому». Те ж саме стосується недофінансування і сміттєспалювального заводу, і полігону відходів. І серйозних екологічних проблем, розв’язання яких постійно відкладається. І ми бачимо результат: кількість проблем зростає, як сніжна лавина, у той же час гроші витрачаються неефективно.
«В мене є абсолютне бачення того, як захистити киян від тарифного зашморгу, як зробити тарифи справедливими і як захистити споживача».
Ваш головний пріоритет – справедливі тарифи. Що сьогодні з ними не так? І що можна зробити на рівні міста? Хіба міський голова впливає на тарифи?
Я категорично не сприймаю позицію: міський голова Києва він же очільник Київської міської державної адміністрації та не впливає на тарифи. Така позиція абсолютно помилкова. Частина питань, безумовно, потребує законодавчих змін, нормативно правових. На рівні парламенту.
Але я вважаю, що КМДА на чолі з Віталієм Кличком мала би займати набагато активнішу позицію. Професійнішу і принциповішу. Ми не раз чули слова київського міського голови про те, що він не впливає на тарифи. Але чи дійсно це так? Багато років він був одним з перших номерів правлячої партії «Солідарність», яка представляла в країні владу. А як може не впливати політичний лідер такої сили, яка представлена була більшістю в парламенті? Як він може не впливати? Тобі подобається не впливати? Ну, це інша справа.
Міський голова Києва, разом з іншими міськими головами (тим більше, якщо він очільник Асоціації міст України) обов’язково мусять вимагати від уряду справедливої тарифної політики. Насамперед, на електроенергію і на газ. Це має стати для них пріоритетом. Якщо у нас завищена ціна на газ, то вибачте, гроші на оплату такої ціни будуть іти з кишень містян. Тому треба розібратися, де є об’єктивні проблеми, а де шахрайство чи неефективність. Саме тому я наполягаю на аудиті.
По-друге, треба звернути серйознішу увагу на те, що відбувається в комунальних компаніях – “Київтеплоенерго”, “Київводоканал”. Які вони отримують дотації? Дуті чи ні? На що ідуть ці гроші? Чи ефективно використовуються? Бо це гроші споживачів. Наскільки ефективна і коректна робота “Центру комунального сервісу”? Чи справедливі тарифи на утримання прибудинкової території і що входить в цю плату?
Повірте мені: я знаю, що тарифи на всіх рівнях стали предметом зловживань досить малої кількості осіб. І в мене є абсолютне бачення того, як захистити від тарифного зашморгу, як зробити тарифи справедливими і як захистити споживача. Бо інколи йдеться навіть не про тарифи, а про питання обліку наданих послуг та контролю їх якості. І люди обурюються тим, що вартість послуги не відповідає якості.
Тобто, є проблеми тарифів, є проблема обліку, є проблема регулювання споживання цих послуг. Повинна бути відновлена паритетна система стосунків, аби монополісти й далі не гвалтували киян. Не наживалися на людях. Навіть якщо йдеться про комунальні підприємства. Я знаю про що кажу.
«У Києві «варяться» дуже великі гроші. Попри це я вам впевнено гарантую, що як тільки наша команда зайде на Хрещатик, 36, всі тіньові схеми буде припинено».
Але ж погодьтеся, частину проблем все таки треба розв’язувати на загальнонаціональному рівні.
Так, погоджуюся. І міським головам треба займати набагато активнішу позицію. При чому разом з Асоціацією міст України. Не тримати голову в піску. А частину проблем потрібно розв’язувати самому. Розібратися по структурі управління в рамках КМДА. Вона там абсолютно неефективна. Все це на пальцях я готовий пояснити, звісно, якщо там хтось може це сприйняти. І також можу впевнено сказати, що сьогодні, на жаль, повністю відсутній контроль за тим , що відбувається в комунальних підприємствах.
І тут багато претензій до депутатів Київської міської ради. Як на мене, вони 95% часу приділяють тому, щоб «пробити» якісь кошти на свої округи. Я розумію, вони хочуть, щоб на їхніх округах пофарбували під’їзди, зробили дитячі майданчики, якісь косметичні ремонти…але дуже часто багато з них торгують, по суті, контролем за роботою комунальних підприємств. На яких у цей час відмиваються і зникають мільярди гривень. І це несправедливо по відношенню до киян. Це непорядно. І це не повинно так тривати.
Уявіть, задля того, щоб депутату на округ зайшло 2 мільйони гривень на пофарбування під’їздів чи заміни вікон, він заплющує очі на те, що десь в комунальних структурах або на освоєні бюджетних коштів зникли мільярди. Що йому залишається? Залишається натиснути “за” пролобійовані кимось рішення, і все – місія виконана!
Ось чому я заявляю про неефективність використання грошей. То ж як можна обійтися без аудиту, щоб розчистити ці «авгієві стайні»? Проведемо аудит – будемо знати реальну картину: хто як працює, які послуги надає, за скільки і хто як наживається на споживачах.
То вони справді працюють під диктовку “смотрящіх”? Президент переконує, що не знає про таке?
Я, звісно, чув деякі прізвища. Про це пишуть в інтернеті. Але в мене немає фактів, конкретних звинувачень в тому, що якісь люди є «кураторами» у столиці. Київська політика досить непроста – це зрозуміло. Бо тут «варяться» дуже великі гроші. І інтереси багатьох впливових людей. Попри це я вам впевнено гарантую, що як тільки наша команда зайде на Хрещатик, 36, всі тіньові схеми буде припинено.
«Переконайте нас будь – ласка, що ті гроші, які ми платимо, дійсно ідуть на інфраструктуру, на наші мережі, на послуги для нас, а не на дорогі автівки чи заміські маєтки комунальників, або тих хто сидить на схемах».
Якщо ви зайдете на сторінку Центру комунального сервісу, то там прочитаєте шквал скарг на хибні нарахування платежів. Показники лічильника у мешканців одні, а в платіжках зовсім інші. Збираєш, носиш якісь папірці, довідки, повірки і нема на то ради? Це вже нагадує одну із схем грабунку киян.
Досить коректне запитання. І тут йдеться насамперед не про тариф. Бо тариф – це вартість одиниці якоїсь послуги. А ось нарахування…І ми інколи дивуємося – тариф наче не змінювався, але у нас збільшується нарахування. Чому? Бо немає обліку, дурять нас на виставляння рахунків і дурять нас на тому, що немає регулювання споживання. Це насамперед, стосується тепла, гарячої води…
Центр комунального сервісу, як на мене, ідея непогана. Але, на жаль, він не виконує своєї місії. Він залежний сьогодні від монополістів і від КМДА. Центр мені повинен надати якісну послугу. Якщо кияни не задоволені цим сервісом, то це означає, що щось не так. Значить він не з киянами, бо вони незадоволені, а з монополістом.
Я вважаю, що ця сфера абсолютно непрозора, каламутна. В Києві завжди так було і за останні роки нічого не змінилося. Принаймні, не покращилося. Все було замінено гаслами про енергоефективність і пілотними проектами. І в мене виникають запитання щодо ефективного використання грошей.
А що означає термін «справедливі тарифи»? Ви досить часто вживаєте саме цей термін.
Це не означає – низькі тарифи. Я не збираюся грати в популізм. Справедливі тарифи, це, насамперед, об’єктивні за своєю економічною обгрунтованістю. І сьогодні киянам і всім українцям потрібно вимагати не стільки низьких тарифів, скільки одного: переконайте нас будь – ласка, що ті гроші, які ми платимо дійсно ідуть на нас, на нашу інфраструктуру, на наші мережі, на послуги для нас, а не на дорогі автівки чи заміські маєтки комунальників, або тих хто сидить на схемах.
Отже, Кличко не вміє або не хоче боротися за зниження тарифів для киян, а для Вас це один з пріоритетів?
Так. На рівні держави це буде непросто, бо потрібні будуть взаємодія з парламентом, урядом і президентом. Але сидіти , склавши руки, ми точно не будемо. З підтримкою киян, думаю, дотиснемо до позитивного результату.
«Ідея великого Києва, як мегаполіса має абсолютне право на існування, але для цього потрібно очільникам столиці не диктувати маленьким містам свої імперські амбіції, а зацікавити їх».
Що скажете про дорожньо-транспортну систему Києва. Нормально функціонує? Бо коли мерія реалізує проект пішохідно-велосипедного мостику між двома парковими зонами, виглядає, що з іншими об’єктами інфраструктури все гаразд.
Ви кепкуєте. Ситуація на дорогах міста просто критична. Незабаром може взагалі настати колапс. Не важливо, яким ви транспортом користуєтесь, щоб доїхати в Києві до потрібного місця, доведеться потратити чимало часу. “Пересуватися” містом у нас набуло буквального значення, тому що корки страшенні і люди змушені щоразу витрачати на дорогу 1,5-2 години часу. Для цього є і об’єктивні причини.
Забудова зростала шаленими темпами, відповідно населення, і транспортне навантаження. А дороги не ширшали, нових об’єктів – мостів, розв’язок не майже не будували останні 20 років. Ми зараз з командою аналізуємо транспортну інфраструктуру зокрема і виявляється, є до сотні незакінчених об’єктів, початих давно і так не доведених до ладу. Наприклад є міст, а немає з’їзду з нього. Тобто, потрібно лише допрацювати якусь елементарну річ і вже частково буде полегшено транспортний потік. Дивує, чому цього не робиться, натомість, як досягнення нам подають оглядовий міст. Так, непогані з нього краєвиди, це улюблене місце селфі гостей столиці. І все ж такі зміщені пріоритети міської влади щонайменше дивують.
Очевидно, потрібно розробити нову, продуману транспортну концепцію міста. Бо ж місто нині задихається від заторів.
Абсолютно точно і це має робити навіть не якийсь фахівець КМДА, а науково-дослідний інститут з залученням фахівців сучасної урбаністики. Всім зрозуміло, що сьогодні перевантажений центр. Коли сюди все стягується, в години пік ми уже маємо колапс. А що буде далі? Як на мене, треба було б дійсно робити пояс навколо Києва для комфортного, нормального проживання, але тоді обов’язково потрібна транспортна логістика, бо люди не можуть по 3 години добиратися на роботу. Транспортне сполучення, перевезення пасажирів має працювати, як годинник. Тобто, розсмоктати київську забудову можна, якщо дійсно розвивати приміські зони. Але для цього потрібно розвивати транспортну логістику.
Ідея великого Києва, як мегаполіса має абсолютне право на існування, але для цього потрібно очільникам столиці не диктувати маленьким містам свої імперські амбіції, а зацікавити їх. Щоб всім було вигідно. І реалізовувати такі ідеї, які в багатьох великих містах світу уже реалізовані.
«Коли я їду 50 хвилин Хрещатиком, я запитую: а як очільники міста управляють Києвом? Якщо вони не можуть елементарно навести лад на центральній вулиці столиці. Це для мене зразок примітивних управлінських помилок. І, звичайно, непрофесійних рішень».
Але все ж це далека перспектива. А зараз можна хоч якось полегшити рух дорогами?
Аякже, до того ж елементарними речами. Наприклад, добре, що проводять ремонт доріг, але його треба проводити оперативно, не затягуючи. А що робить “Київавтодор”? На 5 місяців перекрито вулицю Борщагівська. Таким чином, масив практично повністю відрізаний від міста. За останній місяць я їздив туди разів з десять і мусив витратити 1,5-2 години, замість 15-20 хвилин. Те саме на Південному мосту – часто смуги перекрили, створюється «тянучка», а дорожників місяцями не видно.
Підтверджую. Сам часто стою в заторах. І насамперед, через перекриття частини дорожніх смуг. Що ще запропонуєте?
Виділили окремі смуги для громадського транспорту – це добре. Але ними їздить, хто хоче. Потрібно зробити так, щоб користуватися громадським транспортом для киян було зручніше, швидше і дешевше, ніж автомобілем. Замість переповнених маршруток, у яких на ходу відлітають колеса, місто має запустити більше комфортного багатомісного муніципального транспорту. Теж питання, що там з дотаціями “Київпастрансу” і як оновлюється рухомий склад? Здається, попередній очільник їздить чи то на «ламборжіні» чи, чи на «мазератті», а кияни по годині чекають на зупинці автобуса.
Нарешті, ця хвалена система автоматичного регулювання дорожнього руху і відеонагляду. Наведу маленький приклад. Скажіть, будь ласка, як я можу довіряти КМДА і Кличку, вірити, що вони можуть управляти великим містом, якщо іноді я не можу проїхати по Хрещатику за 50 хвилин? Через елементарні речі: неправильно відрегульовані світлофори, не відсікання хвостів потоку авто. Коли з однієї вулиці авто не встигають проїхати на зелене світло, вони перекривають зустрічні потоки. І як результат – пропускна здатність зменшується в десятки разів.
Вони не можуть навести елементарний лад на центральній вулиці столиці. Це для мене зразок примітивних управлінських помилок. І, звичайно, непрофесійних рішень. Це ж робиться у них під носом. Відкрий вікно і подивися, що робиться на Хрещатику. От вам і доказ, які фахівці сидять сьогодні в КМДА і як «ефективно» освоюють податки киян.
Весь цей транспорт особливо в заторах ще й страшенно забруднює повітря.
Так, тому я також вважаю, що необхідно налагодити нормальну роботу міської електрички, відновити безпідставно знищену трамвайну мережу. І ми це обов’язково зробимо. До речі, в ЄС цей екологічний вид транспорту досить популярний.
«Києву потрібно повернути статус, який колись у нього був, місто мого дитинства – найзеленіше місто Європи».
І все ж, наскільки екологічні проблеми столиці турбують майбутнього міського голову Олексія Кучеренка?
Екологія турбує всю країну. А в Києві є свої специфічні проблеми, пов’язані із сміттєспалювальним заводом, з Дарницькою ТЕЦ, заводом «Радикал», з відвалами, які там є, сморідом із Бортницької станції аерації. Це ж нікуди не поділося. Люди купують недешеві квартири і хочуть жити в них нормально, але вони вікна бояться відкрити. Про чисте повітря лише мріють.
І з цим потрібно щось робити. Напевно, у нинішньої влади до цих проблем руки не доходять.
Що робити? Треба вкладати гроші, а не сидіти на хабарях і закривати на проблему очі. І контролювати. Було б бажання – і екологічні проблеми в столиці можна розв’язати. Ми не збираємося зволікати з цим питанням, бо стосується здоров’я величезної кількості киян.
Ось ми плавно перейшли до улюбленої теми киян – зелених зон. Багато їх, мало, треба розширювати, чи принаймні зберегти?
Моя позиція принципова в цьому питанні. Однозначно, їх потрібно зберегти. Однозначно, Києву потрібно повернути статус, який колись у нього був, місто мого дитинства – найзеленіше місто Європи. Я часто пригадую, як я школяр, після уроків, йду на Труханів острів (я займався в секції каное), з бубликом за 5 копійок, з пакетом молока за 12 копійок і навкруги каштани, акації, парки, все потопало в зелені.
Ця картина у мене перед очима. І коли я її порівнюю з тим, що у нас зараз… Ну, це катастрофа. На жаль, мої діти і ваші діти уже цього не побачили. Лише на фото.
Зелені зони потрібно не просто зберігати. Їх потрібно примножувати.
Ну, звісно. Як мінімум, не допустити, щоб вони далі зменшувалися. Намалювати червоні лінії і заборонити забудову. Бо дійсно, Київ в останні роки живе виключно заради інтересів забудовників. В мене таке враження.
«Джерела будівельної мафії треба шукати в будинку на вулиці Хрещатик,36. Тобто, в КМДА і в Київській міській раді».
Так, забудовники на зелені зони і інтереси мешканців мікрорайонів не зважають. Бо бізнес, прибутки вище якихось там зон. Скажіть, а що робити з будівельною «мафією»? Створюються піраміди. Інвесторів часто кидають. Вони роками не можуть отримати омріяне житло. Контролю практично ніякого. І складається враження, що київська влада очолює цей процес.
Ось, в останньому реченні ви дали відповідь на ці запитання. Немає ніякої будівельної мафії, а є…хто у нас будівельна мафія? Звісно, київська влада. Розумієте? Тому я одразу наголошую: не хочу гнобити цих забудовників. Київ повинен розвиватися, оновлюватися і перебудовуватися. Тут достатньо багато старого житла і замість нього дійсно треба будувати нове. Більше того, Київ повинен заробляти гроші на реалізацію інфраструктурних проектів. І хто має за це платити? Ну не люди повинні платити податки, а ті хто заробляє на цьому.
Але я вам гарантую, що порядні забудовники, а такі є, давно хочуть жити за законами, без «відкатів», без наїздів всіляких рекетирів, без наїздів правоохоронців, які у підсумку закінчуються банальними хабарями. Вони би хотіли будувати в рамках Генерального плану, в рамках жорсткого містобудівного, архітектурного контролю. І тут треба це поєднати. Ще раз повторюю: джерела будівельної мафії треба шукати в будинку на вулиці Хрещатик,36. Тобто, в КМДА і в Київській міській раді.
Це дуже прикро. Ви згадали Генеральний план. Його ще не ухвалено. Нинішній, чи той що ще розробляється – очевидно не обґрунтований документ перспективного розвитку, а швидше план розшматування корупціонерами землі під забудову, хіба ні?
Абсолютно вірно. Його ж не випадково не ухвалюють. Дуже вигідно його не ухвалювати. Вигідно хаотичною забудовою спотворювати столицю. Це і є головна претензія сьогодні до КМДА і до пана Кличка: а чому ми живемо за старим генпланом, ухваленим ще за часів Олександра Омельченка? Який, до речі, порушувався безліч разів.
Друге. Щоб знайти баланс, навести лад в цих питаннях треба щоб місто очолював киянин – патріот. А не представник забудовників. Як на мене, не хочу зайвої критики, але десятки разів треба подумати очільнику Києва, перед тим, як літати кудись літаком із забудовниками. Я вважаю, що міський голова повинен дистанціюватися від них і будь яке рішення ухвалювати виключно з урахуванням інтересів киян. Але ще раз повторюю, забудовники дають роботу, сплачують податки, розвивають галузь будівельних матеріалів. Тому до цього питання не можна спрощено підходити.
Ви готові цю роботу контролювати і навести лад в будівельній галузі столиці?
Так, звичайно. Без належного контролю, без наведення порядку, запровадження прозорих і чесних правил гри в будівельній галузі місто приречене. Цю непросту і важливу роботу має виконувати КМДА, це її обов’язок. На сьогодні, на жаль, влада міста, як я вже казав, очолює будівельну мафію.
І виходить, що величезні гроші, які сьогодні розпиляються в «тіні», не потрапляють до бюджету міста на вирішення інфраструктурних проблем. Ми не можемо знайти кошти для будівництва мостів, нових станцій метро, доріг, розв’язок…
Взагалі, є над чим працювати команді, яка переможе на місцевих виборах 25 жовтня. Звісно, якщо її мета – захист інтересів киян.
Ми дуже сподіваємося на їхню довіру і підтримку. Однозначно, столицею України нарешті повинні керувати професіонали. Які точно не бояться слів – каналізація, заміна мереж, справедливі тарифи, а також будуть жити проблемами киян. Аматори повинні нарешті залишитися в історії. В цьому я абсолютно переконаний.
Справді, і багато у нас набралося запитань. Давайте на останок, для розрядки запитаю таке: яку книжку ви зараз читаєте? Яку музику слухаєте?
Ой, чесно, вільного часу не так і багато. Особливо зараз. Ну, оскільки в мене діти ще не дорослі, то мені доводиться слухати сучасний реп. Я вже звик до цього. Хоча не належу до шанувальників репу. Але коли вони ввімкнуть дуже голосно, то доводиться слухати.
В мене своя музика. Я виростав на піснях гурту «Машина часу». Зараз люблю слухати українських виконавців, українські пісні. Відкриваю для себе багато нового. І третє, це класика. Моцарт завжди заспокоює.
Щодо книг. На художню літературу в мене часу зовсім не вистачає. Інколи дозволяю собі перечитати Ільфа і Петрова, Бабеля або Гашека. На творах цих письменників виростав. Але мені дуже багато доводиться читати книг з енергетики, питання тарифів, газу, інфраструктури міста, каналізації…Я можу вам показати свою електронну бібліотеку і ви побачите – там аналітика, дослідження , житлові програми, Житловий Кодекс…
І як зі спортом? Дружите? Як мінімум, цікавитесь ним, бо здається ваші сини – завзяті спортсмени?
Я раніше спортом займався дуже активно. І каное, і футболом, і гірськими лижами. Зараз полюбляю йогу, плавання. Дома в мене є невеликий тренажерний зал, доріжка, тож займаюся та почуваюся дуже добре.
А ось ваші сини, наскільки відомо, серйозно займаються спортом.
У мене п’ятеро синів. Олексій, Юрій, Дмитро, Тимофій, Володимир. Найстаршому – 17 років, а наймолодшому – 8. Звертаю увагу, що всі мої діти навчаються тут, у Києві. Один вже став студентом. Інші навчаються у школі, в коледжі. Двоє серйозно займаються футболом. Будуть грати за напівпрофесійну команду. Зараз на етапі підписання контракту. Вони мали успіхи під час навчання в олімпійському коледжі імені Піддубного. Жили в інтернаті. Дуже радий , що свого часу їх туди віддав. Намагаюся їх наблизити до тих умов, у яких я сам виростав.
І радієте з успіхів ваших синів.
Безумовно. Але маленькі діти – маленькі проблеми, великі діти – великі проблеми. Напевно, як і в кожній сім’ї.
І, знаєте, ми повинні створити новий Київ – комфортне, сучасне європейське місто, аби не було соромно, насамперед, перед своїми дітьми. Саме таке завдання ставить перед собою наша команда.
Бесіду вів В’ячеслав Козак
