Окружний адміністративний суд м. Києва зареєстрував позовну заяву народного депутата України VII та VIII скликань Михайла Головка до Кабінету Міністрів України. Свободівець вимагає визнати Постанову Кабміну № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» разом з низкою внесених змін до неї незаконною та нечинною, а дії Кабінету Міністрів – неправомірними.
За словами Михайла Головка, у рамках карантину Кабмін впровадив заходи, що порушують конституційні свободи, права громадян, які гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, положення Кабінету Міністрів суперечать статтям 33, 35, 40, 42, 46, 49, 53 Конституції України, а також нормам ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 9 Конвенції.
– Напередодні Великодня Кабмін «потішив» нас додатковими жорсткими обмеженнями. Абсурдність цих правил дійшла до краю. Людям заборонено гуляти в парку, дихати свіжим повітрям, ходити до церкви. Постанова Кабміну № 211 разом із внесеними до неї змінами порушує право громадян на освіту, вільне пересування, медичну допомогу, соціальний захист, сповідування релігії, забороняє мирні зібрання. Люди перебувають у підневільному стані. Сьогодні їх залякують, виписують чималі штрафи, примушують дотримуватися новостворених правил, які не передбачені законодавством. Я прошу суд визнати такі дії Кабінету Міністрів України протиправними, а Постанову № 211 скасувати, оскільки вона є тотальним наступом на права та свободи громадян, – зазначив Михайло Головко.
Якими можуть бути наслідки такого тривалого карантину для української економіки, що потрібно робити, аби допомогти підприємцям відновити свій бізнес і якою мала б бути сьогодні фінансова й монетарна політика уряду. Відповіді на ці та інші актуальні для країни питання шукаємо в розмові з народним депутатом від ВО «Свобода» VII і VIII скликань, кандидатом економічних наук Михайлом Головком.
«Коронавірус – це вже давно не тільки проблема здоров’я населення планети, – розповідає Михайло Головко. – Це проблема світової економіки та політики. Тепер ні для кого секрет, що цей вірус не новий, – він синтетичний, виведений людьми. Постає питання про те, чому він став і залишається топтемою світових ЗМІ от уже кілька місяців. Чи справді коронавірус страшніший, аніж усі досі відомі хвороби й загрози? У світі щороку 650 тисяч людей помирає від грипу, лише в нашій країні 85 тисяч осіб щороку помирає від раку, 80 тисяч – від тютюну, 40 тисяч – від алкоголю, 5 тисяч – від туберкульозу… Я вже мовчу про статистику смертей, до прикладу, внаслідок ДТП. Ці показові й вражаючі цифри, однак, не породжують паніки й не спричиняють економічного краху.
Тому-то вся ця істерія довкола теми коронавірусу наштовхує на питання про те, кому це вигідно. Очевидно, що вигідно передусім великим фармацевтичним компаніям. Вони заробляють на ліках, медикаментах, засобах індивідуального захисту, на апаратах ШВЛ. Вже дуже скоро їхні заробітки можуть значно зрости завдяки продажу вакцини. Ціна за таку величезну фінансову вигоду окремих корпорацій – обвал світової економіки й цілковитий занепад окремих держав.
ЗМІ лише нагнітають паніку, озвучують страшні цифри й прогнози, телеканали заради рейтингів продукують апокаліптичні сюжети. Найлегше керувати тим, хто боїться. Страх – це ідеальний аргумент, аби змусити людину відмовитись від своїх прав, свобод і претензій. Це вигідно урядам, що воліють управляти країною у недемократичний спосіб. Це вигідно великим бізнес-корпораціям, що за безцінь скуповуватимуть численні компанії, які збанкрутують внаслідок такого тривалого карантину.
Уже зараз з’являється чимало статей, зокрема про мільярдера Білла Гейтса, одним з основних напрямків діяльності благодійного фонду якого є власне розробка й поширення вакцин по всьому світу. Не просто так президент США Дональд Трамп призупинив фінансування ВООЗ, озвучивши цілий ряд претензій до її роботи. Річ у тому, що саме Білл Ґейтс має величезний вплив на ВООЗ і є одним із найбільших її донорів. У 2016–2017 роках внесок Фонду Білла та Мелінди Ґейтс становив майже 650 мільйонів доларів і був другим найбільшим після США. Я думаю, що з часом уряди країн детально розслідуватимуть обставини та наслідки коронавірусу, а ми, відповідно, дізнаємось багато вражаючих фактів».
Сліпі заборони без стратегії порятунку економіки
«Майбутня світова економічна криза за своїми наслідками буде масштабніша за кризу 2008 року. За прогнозами аналітиків, вона нагадуватиме “Велику депресію” 1929 року. І якщо заможні держави мають грошові запаси, аби максимально пом’якшити удар по економіці, то бідні країни, зокрема й Україна, постраждають найбільше. Саме на цей фактор мали б передусім звертати увагу наші урядовці, запроваджуючи настільки суворий карантин. Ми просто-таки не мали права цілковито зупиняти економіку. Країна і так на межі дефолту, а населення ледь зводить кінці з кінцями. Дефіцит бюджету зріс до 300 мільярдів і зросте ще щонайменше вдвічі. Ситуація погіршується з кожним днем карантину.
Коли врешті дадуть дозвіл на роботу магазинів, закладів харчування й запустять сферу послуг, то з’ясується, що левова частка дрібних підприємців просто-таки не мають коштів, аби перезапустити бізнес. Як наслідок, чимало наших співвітчизників втратить роботу й джерело доходів. Мало того, усе це відбуватиметься у ситуації, коли на руках українців майже не залишиться заощаджень, адже весь карантин вони провели, не отримуючи зарплати й витрачаючи накопичене.
Люди морально були готові терпіти до Великодня. Але що буде тепер? Країна постає перед загрозою соціального вибуху. Потрібно розуміти, що карантин – це неймовірно дороге задоволення. Це шалений удар по економіці, по бюджету кожного громадянина. Якщо влада вирішує запровадити карантин, то мусить одночасно запроваджувати цілий комплекс заходів для підтримки як соціально незахищених категорій населення, так і підприємців різних рівнів.
Сьогодні уряд мавпує карантинні обмеження з деяких інших, куди більше охоплених пандемією країн, але водночас чомусь не запроваджує заходів порятунку економіки, які запроваджують ці держави. Мало того, навіть найзаможніші країни сьогодні не дозволяють собі таких карантинних обмежень, які запровадила Україна. У Британії, до прикладу, не припиняли роботу громадського транспорту, там працюють магазини, не зупинене виробництво. Аналогічна ситуація в Німеччині. Я уже мовчу про Швецію, де практично відмовились від карантинних заходів. Країни, що мають у десятки разів більшу фінансову подушку, аніж Україна, поставились вельми обережно до запровадження карантинних заходів.
От у США сьогодні панує суворий карантин, але влада там кожного дня вливає в економіку близько 60 мільярдів доларів. Станом на сьогодні на підтримку економіки США спрямували понад 2,5 трильйона доларів. Це сотні бюджетів української держави. Мало того, в Америці у багатьох штатах люди виходять на вулиці протестувати, вимагаючи в губернаторів скасувати карантин. Протестувальників повністю підтримав президент Трамп, заявивши, що зняття обмежувальних заходів необхідне для підтримки економіки країни.
У нашої влади вистачило духу лише на те, щоб скопіювати з інших країн найсуворіші карантинні обмеження, однак в урядовців забракло хисту й бажання, аби розробити комплекс заходів порятунку бізнесу й збереження робочих місць. Кожне карантинне обмеження мусить супроводжуватись відповідними заходами задля пом’якшення удару по економіці. В українських реаліях влада робить перше, але не робить другого.
Чим довше перебуватимемо на карантині, тим гірші будуть наслідки. І Швеція, і багато інших країн навчились жити в умовах епідемії, не запроваджуючи карантину. Чим швидше виробиться загальний імунітет, тим здоровіші будуть українці. Сьогодні влада, встановивши численні обмеження й заборони, імітує турботу про українців, але чомусь зовсім не думає про соціальні наслідки. Скільки людей залишаться без роботи, скільки українців втратять майно та активи через несплачені кредити, скільки сімей розпадеться… Сьогодні 50 % українських сімей живуть від зарплати до зарплати. Для них навіть один місяць карантину може перерости у соціальну трагедію. Не настільки страшний коронавірус, як наслідки “боротьби” з ним».
Закрити малий бізнес на догоду великим корпораціям
«У своїй політиці уряд Зеленського використовує подвійні стандарти. Вони позакривали практично всі малі торгові заклади, натомість лобіюють інтереси великих корпорацій. Візьмемо, до прикладу, власників перукарень чи невеличких крамничок, книгарень чи магазинів з технікою… Цих людей і їхніх працівників держава позбавила єдиного джерела прибутку. Чому б не дозволити їм працювати за умов дотримання всіх заходів безпеки? Натомість сьогодні уряд задовольняє інтереси великих торгових мереж. У супермаркетах щодня спостерігаємо велике скупчення людей у чергах. Завдяки тому, що позакривали малі магазини й ринки, великі торгові центри, використовуючи своє монопольне становище в період карантину, не соромляться підіймати ціни на товари першої потреби, наживаючись на зубожілих українцях».
Що потрібно робити вже сьогодні?
«Теорії про те, що Україна з карантину і зі світової економічної кризи може вийти сильнішою, аніж є сьогодні, не мають жодного підґрунтя. З найменшими негативними наслідками переживуть кризу держави, де переважає високотехнологічне виробництво. Наша країна, на жаль, досі залишається сировинним придатком. Жоден з українських урядів не робив ставку на новітні технології. Ми експортуємо здебільшого продукцію сільського господарства, а також сировину. Під час глобальної світової кризи споживання сировини впаде в першу чергу.
Коли ухвалювали бюджет України, то прогнозували зростання ВВП на 3 %. Вже відбулось падіння на 2,5 %, і надалі ситуація тільки погіршуватиметься. Як на мене, реалістичний прогноз – падіння ВВП щонайменше на 8 %. Відповідно, безробіття зросте приблизно на 20 %, водночас суттєво знизиться рівень споживання в країні. Без вливання грошей в економіку ми не виживемо. Не можна все робити під диктовку МВФ і затягувати паски. Навпаки – гроші мають вливатись в економіку і в бізнес. Нехай частково зросте інфляція, але так ми зможемо втримати виробництво, зберегти робочі місця й мінімізувати спад споживання.
Сьогодні влада мусить змінювати свою фінансову й монетарну політику. Потрібно підтримати малий і середній бізнес, дати безвідсоткові кредити підприємцям, зняти податки з малого й середнього бізнесу. Відтермінування часу оплати податків нічого не дасть. Борг зростає і підприємцям все одно доведеться його повертати. Необхідно списати податки за оренду, податок на землю й на прибуток. Навіть той же Єдиний соціальний внесок варто переглянути і зменшити його навантаження. Ухваливши такі рішення, ми втратимо частково надходження до бюджету, але зате збережемо робочі місця. Підприємства не зможуть утримувати людей і водночас сплачувати такі високі податки до державного бюджету.
Обмежувальні заходи порушують конституційні права
«Ще одне ключове питання, на яке мусимо звернути увагу, це незаконність карантину. Якщо влада вже взяла на себе відповідальність й вирішила обрати найсуворіші обмежувальні заходи, то повинна була подбати про те, аби все відбувалось без порушення прав українців. Ми ж начебто у правовій державі живемо. Юристи не втомлюються повторювати, що ухвалена урядом 211 постанова суперечить українській Конституції й багатьом іншим законам. Карантинні заходи обмежують конституційні права і свободи громадянина, обмежують право на працю і пересування. Я звернувся в суд, аби цю постанову скасувати. Сьогодні штрафують людей без захисних масок, навіть попри те, що часто немає де цю маску придбати. Замість цього варто було б притягнути до відповідальності тих осіб, що продали величезну кількість засобів індивідуального захисту за кордон.
Фактично сьогодні незаконні будь-які штрафи за порушення карантину. Уряд перевищив свої повноваження і прямо порушує Конституцію. За це представників влади потрібно притягати до кримінальної відповідальності».
Карантин як інструмент реалізації політичних цілей
«Запровадивши карантин, влада унеможливила вуличні протести та акції громадського спротиву. Вони тишком-нишком вночі збираються в парламенті й голосують за потрібні олігархам закони, продають українську землю, реалізовують суперечливі кадрові призначення, перерозподіляють бюджет так, як їм вигідно.
Щоб розв’язати яку-небудь проблему, уряд обирає найлегший і найпримітивніший шлях. Але добре відомо, що найпростіше рішення переважно ж і породжує найгірші наслідки. Постала проблема наповнення бюджету… Свободівці запропонували Антиолігархічний пакет законів, ліквідацію офшорних схем, запровадження примусової реєстрації підприємців і власників великого бізнесу, запровадження податку на виведений капітал, наведення порядку на митниці, скасування гігантських зарплат та премій держслужбовцям… Є вдосталь ефективних інструментів наповнення бюджету задля порятунку країни. Але такі інструменти не влаштовують владу. Це надто складно для молодих урядовців, це не сподобається спонсорам провладної партії… Тому вони вкотре йдуть найпростішим шляхом. Влада вирішує забрати кошти в місцевих бюджетів, зменшити фінансування культури, збільшити видатки на силові структури, виставити на продаж стратегічні підприємства та землю сільськогосподарського призначення. Владі байдуже на те, що в умовах кризи українські активи страшно знеціняться і їх просто викуплять за копійки».
