Президент Білорусі Олександр Лукашенко не виключив, що його опоненти можуть спробувати силою повалити нинішнє керівництво країни.
Відвідуючи 103-ю Вітебську окрему гвардійську повітряно-десантну бригаду, Лукашенко заявив, що «поки цей варіант повалення уряду або ж розхитування обстановки залишається як і раніше актуальний».
Тим, у кого «пам’ять коротка», він нагадав, що в 2010 році в Білорусії «це проходили».
«Тоді як раз все починалося для того, щоб нас поставити на коліна», – сказав Лукашенко.
Він нагадав, що тоді «ввели санкції, нахиляли», а коли «не вийшло», то «на чергових президентських виборах вирішили поставити на коліна, організувавши цю банду і кинувши на Будинок уряду». У безладах взяли участь «400 чоловік агресивних бойовиків», відомих «за прізвищами».
«Плюс ще 400, які могли там ворушитися. А решта – це роззяви», – сказав президент, заявивши, що в основному там були шмаркачі, яких віддавали під розписку матерям, жінки приходили і забирали їх».
Один з політичних експертів зробив припущення, що Лукашенка будуть скидати за югославським сценарієм: “Я думаю, це популярний блогер Сергій Тіхановський (теж заарештований), якого спочатку розкручували. Але потім вони вирішили зіграти хитро. Я вам наведу приклад, як Захід діяв в Югославії в 2000-му році. Тоді соціологічні дослідження показали, що ліберальний кандидат не зможе перемогти Мілошевича. Знаєте, що вони зробили? Їх ліберальні кандидати «лягли» під сербських патріотів, щоб ті усунули Мілошевича. А потім патріотів технічно «відсунули». Ось такий же сценарій буде і в Білорусії. Для Заходу головне – створити єдиний фронт боротьби проти влади”.
Події 2000 року в Югославії отримали назву «Бульдозерна революція». Приводом до революції стали вибори, в яких від опозиції брав участь сербський націоналіст і патріот Воїслав Коштуніца. Опозиція стверджувала, що він переміг у першому турі, але ЦВК призначила другий тур. Після чого спалахнули масові заворушення і опозиція взяла під контроль Белград. В ході заворушень виникла пожежа в будівлі ЦВК, в якому згоріли всі документи по першому туру виборів.
У прозахідної сербської опозиції був інший лідер – Зоран Джинджич, який пізніше видав Мілошевича в Гаагу, а потім був убитий.
