Олександр Лукашенко зажадав білоруську оборонку прискорити створення власної ракети з дальністю до 300 кілометрів.
Білорусь веде спільні розробки і виробництво озброєнь з Китаєм і Україною. Але при цьому Лукашенко не має наміру «перед росіянами ставати на коліна». Так для чого Мінську потрібна власна ракетна програма і кому буде загрожувати ця зброя?
Напередодні Лукашенко відвідав оборонне підприємство в Мачулищах під Мінськом, вислухав доповідь про збірку китайських ракет для систем залпового вогню «Полонез» – і залишився незадоволений.
«Нам потрібна своя ракета, – підкреслив білоруський лідер. – Ми не можемо створювати зброю, через яку ми будемо залежати від інших країн. Ніхто нам цю зброю просто так не дасть. Це нам ще пощастило домовитися з китайцями, їм треба вклонитися за це. Але далі залежності цієї бути не повинно».
Білорусь веде розробку власного ракетного озброєння, яке повинно вражати цілі на дальності до 300 кілометрів. Розробники з мінського «ОКБ ТСП» пообіцяли президенту, що перший дослідний зразок повинен з’явитися до вересня. При цьому поскаржилися на залежність від східного сусіда – про небажання російських колег надати свої полігони для випробувань.
«Не треба перед росіянами ставати на коліна, – розвинув тему Лукашенко. – Це сигнал, якщо наш найближчий союзник, мало того що не погодився з нами ракету зробити, а полігон не надає».
Полігони для випробувань планується шукати далеко за межами Союзної держави: в Казахстані, Узбекистані, в тому ж Китаї і навіть в Саудівській Аравії. Восени минулого року Лукашенко озвучив плани співпраці з Києвом у сфері ракетобудування. Після зустрічі з українським колегою Володимиром Зеленським білоруський президент говорив про створення в республіці українсько-білоруських підприємств. «Батько» тоді зазначив, що озброїтися ракетами білоруська армія може і без допомоги українців, проте на це піде вдвічі більше часу – близько п’яти років.
Білоруська військова доктрина носить суто оборонний характер, проте ракетна зброя може бути застосована в якості високоточного стримування. В радіус до 300 кілометрів потрапляють практично всі столиці потенційних супротивників. Цими противниками насамперед вважаються західні і північно-західні сусіди, які входять в блок НАТО.
Нагадаємо, відстань від Мінська до Вільнюса цілком укладається в 300 кілометрів, до Варшави, правда, трохи далі. Відсутність домовленостей з Росією з придбання у неї ракет пояснюється цікавістю Мінська не просто купувати готову зброю, а «розвивати власне ракетобудування» і почати поставляти свою продукцію на експорт.
