І експертне співтовариство, і масова аудиторія ось уже кілька днів сміються над опублікованим в Білорусі аудіозаписом, який нібито повинен довести «фальсифікацію справи Навального Заходом».
Однак було б наївно думати, що Лукашенко розраховував всерйоз допомогти Росії в цьому скандалі. Ця плівка виконала для Лукашенко зовсім інші завдання.
Лукашенко вирішив довести, що справа Олексія Навального було сфальсифікована Заходом. Білоруські спецслужби опублікували перехоплення розмови між Німеччиною і Польщею. Хвилинний аудіозапис, з якого випливало, що справа була сфальсифікована. Адже, на думку переговорних сторін (а їх статус невідомий – фігурують лише імена «Нік» і «Майк») потрібно «відбити у Путіна бажання лізти в справи Білорусі», а «на війні всі засоби хороші».
Поляки і німці, зрозуміло, свою причетність до цього запису заперечують. Варшава стверджує, що такої розмови не було, а Берлін прямо називає його «фіктивним» – тобто сфабрикованими.
І, що буває досить рідко, позицію Німеччини розділяє значна частина російського журналістського і експертного співтовариств. І справа тут не в якості запису (яке порівняно невисока), і навіть не в тому, що відносини між Варшавою і Берліном настільки складні, що складно повірити в таку ось скоординовану операцію, що вимагає колосальної довіри між сторонами.
Сумнівний доказ
Справа, по-перше, у відсутності ідентифікації учасників розмови. Якийсь Майк, якийсь Нік – хто вони? Представники польської та німецької розвідок або два англомовних білоруса?
По-друге, проблема в тексті білоруського перехоплення. Частина присвячена Навальному – але в інший «Нік і Майк» журяться, що не можуть зіпхнути Лукашенка. При цьому відверто лестять білоруському президенту – в таких виразах, в яких лестили б йому придворні експерти або ручні ЗМІ.
Саме тому, можливо, навіть Кремль поки дуже обережно коментує цю аудіозапис. «Це все-таки робота спеціальних служб, мова йде про спеціальному матеріалі, і оцінювати його повинні і можуть тільки спеціальні служби», – заявив прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков.
У зв’язку з цим виникає питання: невже в адміністрації Лукашенка сидять настільки непрофесійні люди, що не можуть записати більш-менш пристойний аудіозапис?
Зокрема, за допомогою цього запису (як би не ставитися до її справжності) Лукашенко посилав цілий ряд потрібних йому сигналів – російському народу, білоруському, а також західним партнерам. І всі ці сигнали так чи інакше пов’язані з майбутньою зустріччю Лукашенка і Путіна, на якій білоруський президент, як стверджують деякі ЗМІ, змушений буде підписати вигідні для Білорусі і невигідні для нього особисто інтеграційні карти.
Російська Федерація стала жертвою чергового змови, Кремль намагається дипломатично говорити з Заходом, російські чиновники особливо не педалюють приємну серцю і спокійну для розуму простих людей думка про змову західних спецслужб – і тут на арену виходить Лукашенко, який на блюдечку приносить докази. Прості для розуміння докази.
Такий щедрий подарунок повинен, на думку Мінська, зміцнити образ «надійного союзника» і «братнього президента» серед російського електорату. Адже цей образ останнім часом серйозно розмився. Антиросійські висловлювання Лукашенка в останні місяці, хамські звинувачення щодо Кремля, а також взяття білоруським президентом в заручники «вагнерівців» з подальшим винесенням їх на торги між Росією і Україною привели до падіння популярності Лукашенка серед росіян. А ця популярність є одним з важливих інструментів Мінська в політико-дипломатичних конфліктах з Москвою. Лукашенко завжди міг розраховувати на те, що російське населення приймає його сторону і сприймає аргументи із серії «російські олігархи хочуть протиснути народного президента-господарника».
А оскільки зараз інші інструменти тимчасово недоступні (наприклад, хороші відносини з Заходом), а на Лукашенка чекають складні для нього переговори з Путіним, потрібно хоча б якось підсилити свої позиції.
Перш за все, в тактичному плані – наприклад, аудіозаписом, яка дасть тимчасовий позитивний ефект.
Надії немає Білорусам підноситься інше послання – запис доводить силу режиму Лукашенка. Проблема Мінська в тому, що шахова партія під назвою «Белорусский протест» зайшла в патову ситуацію. Так, Лукашенко зберігся на посаді президента, так, у протестувальників немає чіткого плану, як його звідти змістити – але є надія, що це зробити вдасться. Надія, яка підживлюється наочної слабкістю білоруського режиму, яка вчинила цілий ряд помилок.
Ця надія змушує людей знову і знову виходити на багатотисячні акції протесту – а також дає можливість розумним людям і провокаторам направити черговий марш в агресивне русло. Змусити спецслужби до надмірного застосування сили, створити сакральні жертви і породити різкий сплеск протестної активності. Але навіть без цих провокацій окрилені надією багатотисячні акції представляють для Лукашенко серйозну проблему – демонструють його слабкість перед Путіним. Саме тому в запису «Нік» (представник Варшави), розповідає своєму берлінському побратимові про те, наскільки режим в Мінську сильний. «Президент Лукашенко виявився міцним горішком. Вони професіонали і організовані. Зрозуміло, їх підтримує Росія. Чиновники і військові вірні президенту».
Так, для професіонала такий набір епітетів є відвертими лестощами. Однак наївною частини населення можна навіяти думку про те, що навіть західні спецслужби визнають стійкість режиму, а також нібито безумовну підтримку його з боку Москви. Нік і Майк визнають свою нездатність якось Батьку зняти – а значить, надії на зміщення Лукашенко немає, і протестувальникам потрібно розходитися по домівках і по заводах.
Надія є
Так, в рамках послання білоруського народу текст аудіозаписи міг би бути менш схожим на те, що його складали придворні підлабузники – однак це суперечило б третьому змістом цього аудіозапису. Спотворило б сигнал, який Лукашенко з її допомогою посилав західним партнерам.
Батька прекрасно бачить, що Захід коливається. Цілий ряд країн закликають не вводити проти Мінська якихось наджорстких колективних санкцій, щоб не кидати його в обійми Путіна. У цій ситуації Батька повинен стимулювати своїх адвокатів.
Показати їм, що він знаходиться на межі повного скочування під контроль Путіна. Що він навіть змушений демонстративно лестити Москві із застосуванням самих сумнівних методів. Що західним друзям потрібно терміново демонструвати Батьку свою підтримку і готовність прийняти назад – адже часу на порятунок у них небагато.
Якщо Лукашенко «скотився» до захисту позиції Росії в справі Навального таким сумнівним способом, то він вже точно підпише з Путіним інтеграційні карти, які зафіксують Білорусію в російській орбіті – а то і в російській державі.
У підсумку вийшло, що Олександр Лукашенко, переслідуючи свої корисливі інтереси, знову підставив Москву. Росія не може офіційно назвати запис фальшивкою – це стане не тільки ударом по російсько-білоруським відносинам, а й подасть сигнал про те, що Путін більше не підтримує білоруського колегу. Ось і доводиться інтегрувати якось цей запис в російську доказову базу по Навальному – тим самим її послаблюючи і дозволяючи західним партнерам дискредитувати цю базу через білоруський перехоплення.
