Туреччина опинилася в центрі цілого ряду конфліктів і суперечок по всьому світу. Її відносини з ЄС погіршуються на тлі суперечностей з Грецією щодо Кіпру, напруженість у взаємодії з Вашингтоном з’явилася після покупки російських С-400.
Тепер Анкара підтримує Баку в ситуації з Нагорним Карабахом. Захід регулярно обговорює можливість введення антитурецьких санкцій, але експерти називають перспективу політичної ізоляції країни малоймовірною.
Останнім часом деякі країни все частіше піднімають питання про можливе введення санкцій проти Туреччини. В черговий раз з такою пропозицією 7 жовтня виступили сенатори Кріс Ван Холлен від Демократичної партії США і Джеймс Ленкфорд від Республіканської.
Вони закликали Держдепартамент США ввести проти Анкари обмежувальні заходи через плановані нею нових випробувань російських зенітних ракетних систем (ЗРС) С-400.
«Ми стурбовані в зв’язку з повідомленнями про активуванні Туреччиною радарів системи С-400 для виявлення винищувачів американського виробництва F-16, які поверталися в кінці серпня з навчань Франції, Італії, Греції та Кіпру, присвячених агресії Туреччини в Східному Середземномор’ї. У минулому році турецькі F-16 пролітали над Анкарою в рамках тестування С-400, що, як зазначають представники адміністрації, може дозволити Росії стежити за союзниками по НАТО», – йдеться в посланні сенаторів, адресованому держсекретареві Майклу Помпео.
Його текст розміщений на сайті Ван Холлена.
Укладачі документа запросили на 14-жовтня надати інформацію про активацію системи виявлення поверталися з навчань літаків. Вони також поставили питання про те, впроваджувала чи Туреччина систему зв’язку стандарту Link-16 в С-400.
Таке послання сенаторів з’явилося після того, як 6 жовтня газета Yeni Akit повідомила про можливе проведення Туреччиною випробування ЗРС С-400 на чорноморському узбережжі. Видання також опублікувало відеокадри, на яких, як стверджують журналісти, відображене переміщення частини системи ППО С-400 «Тріумф» через місто Самсун в сторону провінції Синоп на півночі країни. Крім того, в газеті звернули увагу на повідомлення влади країни про закриття повітряного простору над Сінопом, яке, як припустили в статті, могло бути видано з нагоди готуються випробувань.
С-400 стали каменем спотикання у відносинах Вашингтона і Анкари ще в той момент, коли Туреччина придбала ці системи у Москви.
Сполучені Штати досі намагаються змусити турецьку сторону відмовитися від цієї зброї, припускаючи, що російські системи можуть збирати інформацію про американських винищувачах. Вашингтон виключив Анкару з програми з виробництва винищувачів 5-го покоління F-35 і погрожував введенням санкцій. Втім, з обмежувальними заходами Сполучені Штати не поспішають. Анкара попередила, що не залишить застосування таких рестрикцій без відповіді.
До обмежувальних заходів щодо Туреччини в жовтні перейшла і Канада. Міністр закордонних справ країни Франсуа-Філіп Шампань заявив про призупинення дії дозволів на експорт озброєнь Анкарі після появи повідомлень про використання канадських технологій в зоні конфлікту в Нагірному Карабасі. Глава зовнішньополітичного відомства Канади доручив провести перевірку цієї інформації.
«Відповідно до жорстким режимом експортного контролю Канади і через бойових дій я призупинив дію відповідних дозволів на експорт до Туреччини, щоб дати час для подальшої оцінки ситуації», – пояснив Шампань.
Крім того, несхвалення з боку Заходу викликає і той факт, що в конфлікті в Нагірному Карабасі Туреччина відкрито висловила підтримку Азербайджану. Президент Франції Еммануель Макрон назвав таку поведінку небезпечним і необдуманим.
«І ми цього не допустимо. Я кажу абсолютно чітко Вірменії та вірменському народу: Франція буде виконувати свою роль, і ми будемо пильні до поваги до сімей, народу, суверенітету. Ми не приймаємо ніяких заяв, що сприяють ескалації», – підкреслив глава Франції.
Ще одна ситуація, яка сприяє ускладнення відносин Туреччини з Заходом, пов’язана з політикою Туреччини по Греції.
Це єдині країни-члени НАТО, які воювали один проти одного, вже будучи в складі альянсу. Конфлікт між ними стався в 1974 році на грунті етнічних проблем на Кіпрі, де живуть турки і греки. Народні хвилювання почалися після отримання островом незалежності в 1960 році, а 14 років по тому тут стався військовий переворот. Тоді на територію Кіпру вторглася Туреччина. Греки-кіпріоти користувалися підтримкою збройних сил Греції. В результаті Кіпр був розділений на дві частини: більшу населяють греки, а менша вважається невизнаною Турецькою республікою Північного Кіпру.
У зв’язку з такою політичною ситуацією між Туреччиною і Грецією періодично спалахують конфлікти, через які ЄС і піднімає питання санкцій. Зокрема, в середині серпня кіпрська влада звинуватили Анкару в проведенні робіт у винятковій економічній зоні Кіпру, уточнивши, що мова йде про «несанкціонованих і незаконних діях бурового судна Yavuz і супроводжуючих його суден в зоні на континентальному шельфі Кіпру».
Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель в кінці серпня закликав Туреччину утриматися від провокацій в Східному Середземномор’ї і перейти до переговорів з Грецією і Кіпром щодо врегулювання конфлікту і розмежування морського шельфу. Він попередив, що в разі відсутності прогресу в переговорному процесі ЄС може прийняти рішення про введення нових санкцій відносно Анкари.
«[У Євросоюзі] зростає розчарування в зв’язку з поведінкою Туреччини, тому в Раді ЄС […] попросили робочі групи прискорити роботу по введенню нових санкцій проти більшого числа осіб, запропонованих Кіпром, через незаконні бурових робіт [Туреччині в Середземному морі]» , – повідомив Боррель.
