Російський політик Леонід Гозман розповів, чому Москва не відпустить Лукашенка.
На початку нульових мені довелося бути в Мінську на заході, в якому брав участь Лукашенко. Увечері він давав вечерю людина на двадцять – половина були з Росії, половина – його співробітники. Приставлений обслуговувати мене близька до білоруського вождя людина з його адміністрації в перервах між підливання горілки і поясненням, як він мене поважає, раптом запитав, чому ми, в його формулюванні – московська інтелігенція, «Батьку не любимо?».
Я сказав, що причин багато, але одна з них – у них вбивають політичних супротивників президента. Зникають люди безслідно. Він сплеснув руками і сказав – далі цитата, лише матюки замінені на синонімічні: «Як же ви нас дістали з цими зниклими / убитими! За весь час всього-то чотирьох гримнули. Та й люди які були – садисти, гомосексуалісти. І ось через це ви …»
Я ледве зі стільця не впав. Ми перебували в резиденції глави держави, сам президент сидів метрах в п’яти від мене, а його нетверезий співробітник розповідає мені, що вбили вони всього чотирьох, чи варто через це город городити? Та й люди погані, гірше Навального, напевно. Втім, тоді ще не було Навального, а нам і в страшному сні не могло привидітися те, що відбувається зараз в нашій країні.
Лукашенко програв безнадійно – він може ще утримувати резиденцію, але ніколи вже не буде керувати країною. Але є й інший претендент на Білорусь – Кремль. Вважаю, в доступному для огляду майбутньому він звільнить свого союзника від обов’язків вдавати, що він все ще президент Білорусі, відправивши його відставку або давши йому якусь опереткову посаду в «союзній державі». До сих пір цього не зроблено лише тому,
що Кремль не може допустити, щоб відхід Лукашенка виглядав перемогою революції і, відповідно, прикладом для Росії.
Очевидний план на подальше – «свій» президент Білорусі, керований і неодіозний, а потім і поглинання, включення Білорусі до складу Росії. Але у Кремля теж не вийде – тамтешні мешканці повторюють помилки свого мінського колеги. Їм так само наплювати на те, що там собі думають ті сотні тисяч, які виходять проти Лукашенка, він бачить лише кілька десятків олігархів, керівників кланів і інших серйозних пацанів. Він буде перекуповувати їх, вважаючи, що все інше додасться само собою – наші начальники адже щиро вірять, що люди не виходять на вулицю, а їх виводять – грошима або обманом.
Ні Лукашенко, ні Кремль не розуміють, який зрілості досягло за останні роки суспільство Республіки Білорусь. До речі цього не розуміє і частина наших ліберальних коментаторів. Вони ніяк не візьмуть в толк, що мирний, ненасильницький характер протесту пов’язаний не з тим, що білоруси чогось не розуміють (що вони і намагаються їм пояснити), а є результатом вільного вибору, відповідає суспільним настроям в Білорусі.
Може бути, звичайно, білоруси і помиляються з тактикою, але не нам їх вчити.
