На тлі війни в Україні світова експертна спільнота продовжує переосмислювати досвід перемоги Азербайджану у Другій карабахській війні.
Так, як передає Minval.az, відомий західний аналітик, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Університету Джонса Хопкінса Тарас Кузіо на авторитетному сайті EUObserver публікує статтю, де зазначає: «Недавнє затоплення флагмана російського Чорноморського флоту є ще одним свідченням того, що Україна справді виграє війну проти Росії. І перемагає з тих самих причин, через які Азербайджан три роки тому виграв Другу карабахську війну з Вірменією. Азербайджан у 2020 році та Україна сьогодні успішно ведуть та ведуть війни XXI століття проти вірменських та російських противників, що застрягли у радянському ХХ столітті. Підготовка офіцерів за стандартами НАТО, широкий спектр підтримуваних НАТО військових реформ та використання сучасної військової техніки дали Азербайджану та Україні перевагу у перемозі у війнах з Вірменією та Росією». Як упевнений експерт, «факторами, які відрізняють Україну зараз та Азербайджан тоді, є офіцерська підготовка, військова техніка та тактика». На його думку, «азербайджанські офіцери щонайменше десять років навчалися стандартам НАТО у турецьких військових академіях, а також у США та інших країнах НАТО. Туреччина та Україна навчили пілотів ВПС Азербайджану та операторів безпілотників. Після кризи 2014 року в Україні вісім членів НАТО провели практичне навчання українських інструкторів».
Як нагадує Кузіо, за допомогою занять та навчань за участю не менше 10 000 військовослужбовців щорічно протягом більш ніж восьми років «НАТО та її члени допомогли постраждалій від війни країні перейти від жорстких командних структур радянського зразка до західних стандартів. Навчання НАТО підготувало унтер-офіцерів, яких немає у російських та вірменських збройних силах. Сержанти забезпечують зв’язок між старшими офіцерами, яких рідко можна побачити на полі бою та військами. За відсутності унтер-офіцерів російські генерали були змушені брати участь у повсякденних боях, і вісім з них були вбиті в новій війні в Україні. НАТО також ввела командування місіями, при якому бойові цілі старшого рівня передаються нижче по ланцюжку командування і де вони гнучким чином приймаються. Російські та вірменські сили набагато більш ієрархічні та негнучкі. Російська та вірменська військова тактика така сама, як і за радянських часів, і тому передбачувана. Навпаки, українські та азербайджанські сили непередбачувані, та їхні сили прагнуть посіяти хаос у лавах своїх супротивників».
Наголошує експерт і ще одна обставина: «Інші галузі навчання НАТО, які стали помітними, включають ведення бойових дій у міських умовах, протидію російській гібридній війні та перехоплення військових повідомлень, включаючи зламування телефонів. Українська розвідка та добровольці регулярно зламують російські військові комунікації та використовують розвіддані для планування атак. Вірменський військовий зв’язок був таким же поганим, як і російський, і солдати обох армій видавали свої позиції по мобільному телефону. Пілотам ВПС України також надана велика автономія, і вони довели, що можуть протистояти більшим ВПС Росії, збивши понад 300 літаків, бомбардувальників та гелікоптерів».
Проаналізував Кузіо і такий делікатний бік війни, як надання допомоги пораненим. За його словами, «російські війська в Україні отримали застарілі радянські аптечки з 1978 року, а солдати не мають аптечок, а це означає, що багато з них поранених помирають до того, як їх доправлять до лікарень. Українські та азербайджанські військовослужбовці забезпечені аптечками для поля бою, які можна використовувати для перев’язки ран та порятунку життів солдатів перед їх транспортуванням у військові шпиталі».
Наголошує експерт та інші аспекти: «Підготовка НАТО прищеплює повагу до солдатів, якого ніколи не було в радянській та російській арміях. Матеріально-технічне забезпечення української та азербайджанської армій перебуває на вищому рівні, ніж постачання російським та вірменським солдатам. Матеріально-технічне постачання російських солдатів було жахливим, корупція процвітала, а продовольчі пайки прострочені на сім років. Через брак запасів деякі російські солдати їли дохлих собак». Нарешті, за його словами, навчання НАТО також проводилося на західній військовій техніці, поставленій Україні, включаючи протитанкові ракети NLAW і Javelin, зенітні ракети Stinger і турецькі безпілотники Bayraktar. Як упевнений аналітик, «ручна протитанкова зброя ідеально підходить для невеликих, автономних та маневрених військових частин та сил спеціального призначення, які можуть атакувати жорсткі, довгі та незахищені колони російських та вірменських військ. Таким атакам сприяло створення українських та азербайджанських сил спеціального призначення, навчених за стандартами НАТО. Ці спецпідрозділи перевершують за своєю маневреністю та здатністю проводити атаки в порівнянні зі спецназом радянських часів, що існували в російській та вірменській арміях».
