Щороку в лютому в Україні згадують трагічну дату – річницю виходу військових з Дебальцевського оточення.
Бої за Дебальцеве, що розгорнулися рівно п’ять років тому, призвели до втрати найбільшого залізничного вузла Лівобережжя, пише Сегодня. Тоді їхній колега, редактор сайту Сергій Мартинець спостерігав за війною з окопу. Його взвод тримав позиції у перешийка, який не давав Дебальцевській петлі затягнутися аж до середини лютого 2015 року. Він розповів про роль росіян у Дебальцевський оточенні і переговорах бійців ВСУ з “козаками”.
“Одного разу буввеликйи наступ. Вони (бойовики) перебували в низині, і коли стріляли по нас, ми чули свист куль, але не бачили їх, а значить, не могли відкрити у відповідь вогонь. Запросили підтримку артилерії, і по ним вдарили “Урагани”. “Ураган” призначений саме для знищення піхоти, умовно, такий град з гранат. Вони завдали дуже серйозний удар по цих військах, були чутні крики, їх офіцери кричали, щоб ті не відступали. Після того, як вони відійшли, через якийсь час повернулися, щоб зібрати тіла … Наш офіцер їздив на переговори до командира “козаків”, які ще до приходу росіян стояли на позиціях. Вони домовилися про перемир’я на локальному рівні, і, до речі, воно дотримувалося. Тобто якщо на рівні держав домовляються президенти – це одне. А коли ми безпосередньо там домовлялися – все було нормально. Але, звичайно, тоді там стояли “козаки”, а не росіяни: вони теж, мабуть, не хотіли отримувати від нас “відповідь”, – розповів ветеран АТО.
“Коли почали в’їжджати російські війська, у них почалися конфлікти з” козаками”. Здалеку ми спостерігали перестрілки. По звуку здавалося, що стріляв БТР. Ймовірно, росіяни усували “козаків”, які не дуже їм підпорядковувалися”, – припустив Мартинець.
