В Україні за цей рік майже 2500 дітей з відчаю і за власним бажанням пішли з дому. Це кожна третя дитина з тих, яких розшукувала поліція як безвісти зниклих.
Підлітків зазвичай шукають довго, бо вони вже вміють ховатися від поліції та батьків. 16-річну Вікторію на Харківщині шукали майже тиждень – поліція із собаками, авіацією та квадрокоптерами. Дівчина ж знайшла високі хащі і дім, де господарі рідко бувають. Психологи пояснюють, що діти йдуть з домівок у пошуках свободи та на знак протесту проти дорослих, а потім не повертаються, тому що бояться покарання.
“Я б пішла додому, але була боязнь, бо знала, що дома отримаю”, – зізнається Вікторія, яка сама без телефону і грошей прожила в закинутій будівлі майже 9 днів. Поки рідні божеволіли від думок про найстрашніше, дівчина виходила вночі до колодязя пити воду, їла смородину і яблука в саду, а вже тепер зізнається – було страшно. Вікторію знайшли хитрістю: мама про всяк випадок поклала теплу ковдру на ліжко на дворі. Коли вона зникла, то пошуки звузились, і дівчину знайшли неподалік дому під кущами – вона спала на домашній ковдрі.
Найнебезпечніше у ситуаціях, коли діти на вулиці, навіть не голод і холод, а скоєння злочинів щодо дітей і втягнення їх у злочинну діяльність – наприклад, використання малолітніх у жебрацтві.
Про це говорять фахівці та наголошують: важливим є вчасно зрозуміти, що дитина справді може піти з дому, а не лише погрожує в емоційному пориві.
Експерти радять батькам слухати і чути: “Категоричні методи виховання, будь-яке фізичне насильство – ні. Довірливі стосунки. Чим раніше довірливі стосунки, тим менше імовірність, що дитина буде сповідувати асоціальну поведінку”.
У гарячій національній дитячій лінії батькам особливо акцентують на неприйнятності фізичного покарання. Найчастіше саме після побиття діти йдуть із дому, пише ТСН.
