Гетьман Павло Скоропадський 2 липня 1918 року в Києві затвердив закон про громадянство Української Держави. Українцям заборонялося одночасно бути підданими іншої держави.
Всі дорослі жителі України отримували виборчі права. На них покладався обов’язок всіма силами дбати про добробут держави, пише у Facebook історик Ганна Черкаська.
Російські піддані, які на цей час перебували в Україні – визнавалися її громадянами. Народжені раніше в Україні, незалежно від їхнього місцеперебування – мали право на українське громадянство в разі подання відповідної заяви протягом року після досягнення повноліття.
Право на українське громадянство надавали тим, хто народився у шлюбі, де один із батьків – іноземець. Його могли отримати усиновлені іноземцями до 17 років – в разі перебування на території України протягом трьох років і спроможністю прогодувати себе й родину.
Право на українське громадянство скасовували в разі прийняття тією чи іншою особою громадянства або підданства іншої держави. До закону про громадянство додавалося “заприсяжне обіцяння”, пише gazeta.ua.
