Шкільні щоденники – що це? Дійсно необхідність чи непотрібна зайва річ у портфелі? Якими вони повинні бути та що в них записувати? Про це присвятив пост на сторінці в Facebook юрист Роман Корсун.
“Про щоденники – останній раз. Існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом. Немає жодного закону, постанови, наказу, розпорядження про щоденники. Тобто, юридично щоденників немає, але вони є. Будь які вимоги щодо наявності щоденника, його заповнення, ведення – не більше ніж фантазії окремих фантазерів, яким без щоденника ніяк. “Завжди так було.”, – пише юрист.
Які ж існують функції у неіснуючих щоденників:
1) Засіб комунікації вчителя з батьками. Однак зараз є інші засоби, як вчителям зв’язатися з батьками та вирішити питання, зокрема через мобільні телефони, месенджери тощо.
2) Записник. Тобто, блокнот куди можна ручкою записати розклад уроків і домашнє завдання. Для запису домашнього завдання потрібно тридцять блокнотів і тридцять ручок або одне фото завдання і тридцять репостів. Зараз практично всі класии мають батьківські чати, наприклад у Viber, тому розклад, домашнє завдання і т.д обговорюють там.
3) Контроль батьків за успішністю дітей. Як спосіб бачити реальну картину успішності дитини щоденник міг би бути лише тоді, якщо б дійсно усі оцінки виставлялися б у щоденник. Часто діти забувають щоденник вдома, або дають для запису оцінки, лише коли вона висока.
4) Звичайно, каральна функція – куди ще вчителю писати зауваження червоною пастою зі знаком оклику?! Тільки у щоденник. Була б дитина і щоденник, а зауваження знайдеться.
5) Щоденник – лице учня, обличчя школи, якщо з фото школи. Як же без лиця? Правда, ще є зошит – лице учня, форма – лице учня. Зрештою знання – лице учня, пише znaj.ua.
