The New York Times публікує репортаж із Роботине на мелітопольському напрямі.
Військові аналітики охарактеризували стратегію України зараз як «тримати, будувати та завдавати ударів» по російських тилах.
Роботине – це виступ в обороні РФ, де ЗСУ можуть бути атаковані з трьох сторін і лінія фронту тут періодично рухається в обидві сторони. Але солдати кажуть, що відступати нема сенсу. Боєць Олександр каже, що тоді українцям просто доведеться боротися на інших позиціях в аналогічних умовах.
«Потрібно захищати кожен метр», – сказав він.
Колишній радник міністра оборони Юрій Сак каже, що утримувати це село та інші подібні, які NYT не вважає стратегічно важливими, «важливо для морального духу, підтримки населення, внутрішньої віри в наш потенціал перемоги».
«У якийсь момент символічне стає стратегічним», – сказав Сак.
Бійці вважають, що воювати в обороні вигідніше, бо РФ має залишати свої укріплені позиції та зазнає великих втрат. Хоча на її боці перевага в авіації та боєприпасах.
Американське озброєння, подароване для контрнаступу минулого року, включаючи бронемашини «Страйкер», виявилося корисним для захисту зараз.
Подібна ситуація у Кринках на лівому березі Дніпра. РФ тут продовжує наступати, лише за понеділок було три штурми. Українські чиновники вважають, що бої за цю «випуклість», яка постачається човнами, варті того, бо Росії вони варті великих втрат. Але у Вашингтоні є скептицизм щодо необхідності утримувати за будь-яку ціну позиції.
Протягом усієї війни американські офіційні особи неодноразово висловлювали стурбованість тим, що Україна надто довго обороняє такі місця, змушуючи солдатів і боєприпаси чіплятися за спустошені міста, які не мають особливої стратегічної цінності.
«Я розумію, що адміністрація (Байдена – Ред.) розчарована. Неясно, чи є військові рішення суто військовими чи під впливом політичного тиску чи навіть напряму», – каже директор Інституту Маккейна Евелін Фаркас.
