Як повідомив голова правління Союзроссахара Андрій Бодін, в сільськогосподарському сезоні 2020/21 (з серпня 2020 року по липень 2021-го) не зможуть працювати ті підприємства, сумарні потужності яких перевищують 150 тисяч тонн.
Йдеться про Мелеузовський цукровий заводі в Башкирії, Нурлатський цукровий завод в Татарстані і Товарковський завод в Тульській області. Бодін пояснив, що необхідний рівень рентабельності підприємств не дозволяють підтримувати середньорічні ціни на цукор.
До 2016 року Росія була нетто-імпортером цукру, але потім російські виробники збільшили обсяг товару і за підсумками сезону 2016/17 виробництво перевищило внутрішнє споживання. Щоб продати надлишки, необхідно було відправляти цукор не тільки на ринки країн СНД, а й на світовий ринок. Однак в той же час почали знижуватися світові ціни на цукор: вони стали нижчими, ніж собівартість у російських виробників. Розпродати товар не вдалося, тому в країні з’явилися надлишки, що обрушило внутрішні ціни: якщо в 2016-му оптова ціна кілограма цукру перевищувала 35 рублів, то зараз вона знаходиться на рівні 20 рублів. Це призвело до зниження рентабельності і збитків, сказав Бодін.
На його думку, якщо ситуація зі світовими та внутрішніми цінами не зміниться, то доведеться закривати і інші заводи. В «живих» залишаться лише ті, у яких є власне виробництво цукрових буряків, – вони зможуть оптимізувати витрати.
Про те, що багато російських цукрові заводи можуть збанкрутувати, повідомлялося в листопаді 2019 го. Найскладніше становище у компаній, які не входять до вертикально-інтегровані агрохолдинги.
