До 20 січня обраний президент Байден згідно із законом не може займатися зовнішньою політикою.
Але поряд з кадровими призначеннями в своїй адміністрації, що саме по собі вимагає важливих рішень, він може подати сигнали про загальні напрямки своєї майбутньої зовнішньої політики.
У минулі вихідні Байден саме так і вчинив. Запросивши лідера білоруської опозиції Світлану Тіхановську на свою інавгурацію і запропонувавши зустрітися з нею, Байден подав кілька важливих сигналів Білорусії, Росії та держав Європи.
Для Білорусі це по суті перший відкритий сигнал про те, що США підтримують демонстрації, що проходять вже кілька місяців в знак протесту проти фальсифікацій на літніх виборах. Білоруський президент Олександр Лукашенко намагався придушити ці масштабні і безперервні демонстрації, все частіше застосовуючи силу і репресії. Тепер у режиму не залишилося ніяких варіантів дій, крім зростаючого застосування сили.
А оскільки Лукашенко давно і вельми вміло ухиляється від тиску Москви, яка наполягає на більш тісній «інтеграції» між двома країнами, яка покладе край незалежності і суверенітету Білорусі, російський уряд в особі міністра закордонних справ Сергія Лаврова минулого тижня зробило йому сувору догану.
Втомившись від вивертів Лукашенка і не бажаючи більше фінансувати його все більш недієздатний режим, Москва зараз наполягає на внесенні поправок в конституцію, щоб послабити владу наступного президента і його здатність протистояти російському тиску. Вона змусила Лукашенко заявити, що він залишить свій пост тільки після затвердження цих поправок. Але зараз Лукашенко в типовій для нього манері намагається відстрочити ці конституційні зміни, приводячи в замішання Москву і білоруське суспільство, не кажучи вже про опозицію.
