Путін назвав повернення контролю над Курською областю «священним боргом» російської армії.
За його твердженням, ситуація в російському регіоні «вже стабілізувалася» і росіяни «почали поступово видавлювати» ЗСУ.
На його думку, наступом на Курськ Україна «хотіла змусити Росію метушитися і нервувати, зупинити наступ на Донбасі, але нічого не вийшло». Він стверджує, що в результаті Київ “послабив себе на ключових напрямках”, перекинувши сили в РФ, і «настання армії РФ прискорилося», у неї «давно не було таких територіальних придбань».
ВСУ, стверджує Путін, зазнають великих втрат, які «загрожують руйнуванням фронту, можуть призвести до втрати боєздатності, чого Росія і добивається».
Друга мета ЗСУ під Курськом, на думку Путіна, – «розгойдувати внутрішньополітичну ситуацію в Росії». Він каже, що це «не вийшло, суспільство консолідувалося».
Також він заявив, що РФ ніколи не відмовлялася від переговорів щодо України, але не на основі «ефемерних вимог», а на базі Стамбульських домовленостей (що передбачали нейтралітет України).
За твердженням Путіна, Захід і Київ відмовилися від стамбульських угод, щоб досягти стратегічної поразки РФ, «але це не виходить».
