Виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Вірменії Нікол Пашинян звинуватив Баку в посяганні на територію республіки.
Про це він заявив на засіданні Ради безпеки країни, його слова наводить прес-служба уряду на своєму сайті.
«Сьогодні вранці азербайджанські збройні сили перетнули державний кордон Вірменії, пройшовши вглиб на 3,5 кілометра. По суті, вони намагаються оточити озеро Севліч», – заявив Пашинян. Він назвав неприпустимими подібні дії азербайджанських військових і підкреслив, що це є «посяганням на суверенну територію» Вірменії.
За словами Пашиняна, азербайджанські військові не застосовували зброю, а свої дії намагалися обґрунтувати «якимись картами, які є вигаданими і фальшивими, оскільки у нас є карта, затверджена Радянської Вірменією, Радянським Азербайджаном і центральною владою, на якій ясно видно, де проходить межа між Вірменією і Азербайджаном». Він додав, що «Вірменія не може змиритися» з цією ситуацією, але ставить в пріоритет вирішення питання дипломатичним шляхом.
12 травня Міноборони Вірменії повідомило, що вранці азербайджанські збройні сили “під приводом” уточнення меж “намагалися провести певні роботи на одному з прикордонних ділянок».
У 1991 році Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, проголосив незалежність від Азербайджану, до складу якого входив за часів СРСР. Почалася війна. У 1994-му Вірменія, Азербайджан і невизнана Нагірно-Карабахська Республіка (НКР) уклали перемир’я.
27 вересня 2020 року на лінії розмежування між Азербайджаном і НКР поновилися бої. Вони тривали до 10 листопада, поки Баку, Єреван і Москва не прийняли спільну заяву про припинення вогню. За підсумками конфлікту Азербайджан повернув собі ряд територій, втрачених на початку 1990-х років.
Останній виток конфлікту спровокував резонанс в Вірменії, де з середини листопада проходять акції з вимогою відставки Пашиняна, якого звинувачують у поразці в останню війну за Нагірний Карабах. 22 квітня повідомлялося, що противники прем’єр-міністра прикували себе наручниками до воріт будівлі уряду.
