Психологічні травми, втрата близьких, руйнація звичного світу – це реальність, в якій формується покоління українських дітей. Як допомогти їм зберегти віру в майбутнє, навчити долати страхи та відновити зруйноване відчуття безпеки? Це питання стоїть не лише перед батьками, а й перед усім суспільством.
Повномасштабне вторгнення стало травматичним досвідом для всіх громадян, але діти є однією з найбільш вразливих груп. Їхня психіка, що ще формується, особливо чутлива до стресу, насильства та втрати стабільності. Наслідки цього впливу можуть бути довготривалими і проявлятися у різних аспектах життя.
Психологічний вплив
Психологи та експерти виділяють низку найпоширеніших проблем:
Посттравматичний стресовий розлад: нав’язливі спогади, нічні жахи, підвищена тривожність, емоційне оніміння, уникання нагадувань про травматичні події.
Тривожні розлади: постійне відчуття небезпеки, страх гучних звуків, страх розлуки з батьками, панічні атаки.
Депресія: втрата інтересу до звичних занять, пригнічений настрій, апатія, проблеми зі сном та апетитом.
Поведінкові проблеми: агресія, дратівливість, імпульсивність, або ж навпаки – замкненість, соціальна ізоляція.
Труднощі з навчанням: погіршення концентрації уваги, проблеми з пам’яттю, зниження мотивації до навчання.
Роль сім’ї та педагогів
Дітям важливо бачити, що батьки поруч, що їх люблять і захищають. Навіть якщо дорослі самі переживають стрес, важливо знаходити ресурс для підтримки дитини, говорити про свої почуття і ситуацію. Дозволяти дитині виражати будь-які емоції (страх, гнів, сум), не засуджуючи і не знецінюючи їх. Говорити з дітьми про війну, відповідати на їхні запитання чесно, але відповідно до віку, уникаючи зайвої деталізації. Фокусуватися на тому, що робиться задля безпеки.
Діти, які не мають змоги регулярно відвідувати школу, втрачають не лише знання, а й важливий соціальний простір для спілкування та розвитку. Онлайн-навчання, хоч і є вимушеним рішенням, проте не може повністю замінити живе спілкування та шкільне середовище. Саме тому школа має стати місцем не лише навчання, а й психологічної підтримки. Педагоги мають враховувати можливі освітні прогалини та емоційний стан учнів і надавати своєчасну підтримку кожній дитині.
Фахова психологічна допомога
Завданням суспільства є забезпечення доступу до кваліфікованих дитячих психологів та психотерапевтів, які володіють методами роботи з травмою (арт-терапія, ігрова терапія, когнітивно-поведінкова терапія); подолання упереджень щодо звернень по психологічну допомогу, адже це не ознака слабкості, а прояв турботи про психічне здоров’я.
Головна мета – не просто «залікувати» рани війни, а допомогти дітям адаптуватися до умов війни. Їхній травматичний досвід може стати джерелом стійкості, емпатії та прагнення до миру, але для цього потрібна наша спільна робота, увага, терпіння та любов. Інвестуючи сьогодні в психологічне здоров’я та добробут дітей, ми інвестуємо в майбутнє вільної України.
