У січні стартував третій сезон серіалу про Німеччину кінця 1920-х років «Вавилон-Берлін». Серіал з бюджетом в 40 мільйонів євро вивертає навиворіт міжвоєнний Берлін, з властивими йому вільними вдачами і сусідством розкоші й убогості, випускаючи на світло класове різноманіття персонажів.
Головний герой, комісар поліції Гереон Рат у виконанні німецького актора Фолькера Бруха, приїжджає з Кельна, щоб розслідувати справу про шантаж. Але зіткнувшись з багатошаровим підпіллям міста, в якому зв’язок між вищими ешелонами влади та представниками ОЗУ проходить максимум в два рукостискання, вирішує затриматися.
У третьому сезоні Гереон Рат і його бойова подруга Шарлотта Ріттер (Лів Ліза Фріс) зіткнуться з закулісними інтригами кінематографа Веймарської республіки, розслідуючи вбивство відомої актриси звукового кіно Бетті Вінтер.
«Вавило-Берлін» – дітище режисерів Тома Тиквера, Ахима фон Борріса і Хендріка Хандглёгтена, які разом написали сценарій (за мотивами серії популярних детективних романів Фолькера Кучера), спродюсували і зрежисували все три сезони. У планах режисерів розтягнути задоволення від роботи над серіалом на найближчі десять років. Втім, хронологічно вони планують залишатися в рамках Веймарської республіки, розвиваючи сюжет до 1933 року.
Кінопланета побувала на берлінській прем’єрі сезону і обговорила з виконавцями головних ролей Фолькером Брухом і Лів Лізою Фріс складності роботи з трьома режисерами і процес вивчення епохи.
Образ Гереона Рата в серіалі сильно відрізняється від книжкового оригіналу складністю і багатогранністю. Том, Ахім і Хендрік обдарували Гереона посттравматичним синдромом, пристрастю до наркотиків і величезним почуттям провини, замішаному на релігійному вихованні. Часом здається, що це забагато для одну героя. З якими складнощами ви зіткнулися в роботі над своїм персонажем?
Фолькер Брух: “Коли у тебе є завдання, яке ти повинен виконати, говорити про те, як це важко – не дуже сприяє її виконанню. Тобі в будь-якому випадку потрібно це зробити. У нас були книги, сценарій, і вся неоднозначність і складність цього персонажа прописана в ньому.
Я думаю те, що ви бачите в якості якої складності характеру – це широкий спектр емоцій і ситуацій, сукупність яких дає підстави вважати, що це дуже складний персонаж, якого нелегко грати. На ділі ж в сценарії багато аспектів, які окремо розподілені в різних сценах. І оскільки фільм триває 12 годин, у нас є можливість в повній мірі розкрити все різноманіття сторін героїв. Чи не пригадаю жодної сцени або якогось моменту, який мені здався б складним в роботі”.
Як говорив Роберт Де Ніро, актор повинен розуміти причини і мотивації свого персонажа і ні в якому разі його не засуджувати. Але це не забороняє вам як акторові ставити під сумнів рішення сценаристів і режисерів. Чи траплялося вам оскаржувати рішення режисерів серіалу?
Лів Ліза Фріс: “Нам пощастило працювати з трьома кращими режисерами Німеччини, які виявилися ще й кращими сценаристами. Ми їх знаємо багато років, виросли на їх фільмах. І якби ми не довіряли їх баченню, ми б далеко не просунулися. Хоча мені ось властиво сумніватися у всьому. Фолькер не дасть збрехати – я постійно задаю мільйон питань, весь час щось уточнюю, обговорюю”.
Фолькер Брух: “Обговорення завжди має місце бути. Обговорюється кожна фраза, діалог. Все, що стосується якогось непорозуміння, розбору мотивацій і так далі – всі ці проблеми ми намагаємося вирішити до початку зйомок. Тому що потім на це просто не буде часу. Але був один випадок, який, відверто кажучи, збив мене з пантелику. У першому сезоні в якийсь момент з’ясувалося, що Рат – непоганий танцівник. Для мене це було повною несподіванкою, тому що цю деталь додали в сценарій в самий останній момент і повідомили мені про це вже в процесі зйомок. Мені просто сказали: «Ах так, до речі, Рат танцює в цій сцені». У сенсі – танцює? Я відразу подумав про свого персонажа, про його образ: так неможливо було собі уявити його танцюючим. І зізнаюся, спочатку мене ця «добавка» трохи дратувала. Але було б зовсім нерозумно заявити: «Мій персонаж навряд чи буде робити таке». Тому що ти не знаєш всю широту потенціалу свого персонажа. Він завжди вище, ніж ти думаєш. Як тільки я це усвідомив, мені стало простіше, а потім і зовсім полюбилася ця ідея”.
Автори наполягають на тому, що Веймарська республіка – не самий популярний і відпрацьований в кіно період, що передує катастрофічним подіям, рефлексія яких до сих пір домінує в мистецтві. Так ось навіть в школі цей період якось непомітно прослизає. Ви якось вивчали його перед зйомками?
Лів Ліза Фріс: “О, так. Щотижня по четвергах вся знімальна група збиралася на свого роду журфікси. Їх організували режисери. І це було дуже цікаво. До нас з лекціями приходили різні консультанти, що спеціалізуються в тій чи іншій області, що стосується цього періоду. Експерти по нічного життя, з військової справи, костюмам, матеріальній культурі, науці і т.д Потім ми дивилися разом багато відповідних фільмів, документальних і художніх, разом вечеряли, обговорювали якісь цікаві для нас питання. Все це тривало тижнями і дало нам можливість зануритися в історичний матеріал. Це було дуже ефективно і цікаво”.
Як робота в серіалі вплинула на вас?
Лів Ліза Фріс: “Я ніколи не працювала над одним проектом так довго. Перший сезон ми знімали, якщо рахувати з підготовчим періодом, майже рік. Цього разу ми впоралися за півроку. Це перетворилося на свого роду … я не люблю слово рутина, але, скажімо так, за цей час я так освоїлася на цій роботі, що для мене вона стала чимось самим собою зрозумілим. Я відчуваю, що підхід до вирішення того чи іншого завдання стає все більш професійним. Але в той же час, кожен раз я стикаюся з чимось новим. Так що, коли ми знімаємо чергову сцену – це начебто все знайоме і одночасно з цим щось, що я до цього ніколи не робила.
Акторська професія – нестабільна, ми не робимо одну і ту ж з року в рік. Кожен проект обіцяє щось нове, і ти витрачаєш якусь частину часу на підготовку до нього, потім на зйомки – і все, фініш. Але в цей раз ми маємо можливість повернутися знову. Відмінна гарт, тому відповідь проста – я відчуваю себе все більш і більш природно в своїй професії”.
