Козиний сир з кропом і холодна медівка вранці – божественний сніданок. Відтепер я про це знаю достеменно: гіркі дівочі сльози на меду – ось такий смак відчував би напевне, якби куштував дівочі сльози коли-небудь на меду.
Якось, 1992 року, ми з колєґами повертались автом з Олімпіяди у Барселоні й замовили в Монте-Карло устриці в їхньому французькому совсі. Що вам сказати? То є трава монте-карлівська у порівнянні з цим сирним м’ячиком, що мені продали (лише за 50 грн) з ятки сироварні «Поліський хутір», і чаркою медівки (за 25 грн) – з пасіки Василя Барабаша з-під Борисполя. Ця медівка, до речі, градусів 10-12, але без жадної краплі спирту. Устриці з французьким совсом відпочивають!
ІІ
І це лише початок.
На IV фестивалі льону у Стремигороді гриміло народне свято, де всі продавці хтіли вас нагодувати й одягти. Виробники з натурального льону з Новоград-Волинського пані Олена, пан Анатоль та їхня працівниця панна Тетяна продали фасонисту вишиванку з льону на 100 грн дешевше лише за те, що я згадав, що колись бував у Новоград-Волинському. «Це навпроти пивзаводу?», – спитав пан Анатоль.
Коли відповів, що мені тоді було рочки зо два, дисконт був забезпечений. Одягнув лляну сорочку вмить і зареєструвався взяти участь у раптівці (флеш-мобі), шо зібрала близько двохсот учасників, які мали на собі бодай щось із лляного полотна. Хто виграв Фольксваґен – автомобіль спонсора – стало вже не важливо, бо нарід гуляв, нарід співав…
ІІІ
Веселівська територіяльна громада справді весела й дотепна:
Солохині дерунчики,
зубрівка «Язик як у Трандичихи»,
узвар від тьоті Вєри,
риба з присмаком Танго,
гомілка Кличка (!),
мишенята Круть-Верть,
і таке подібне.
Всі ці назви стравам вигадали малюки Веселівського дитсадку, яким 2-5 рочки 
.
Їхня няня, Валентина Василівна, занедужала, тому передала на фестиваль груші й виноград з власного господарства й просила роздати всим задарма. Скуштував те, скуштував се, чим розрадив тьотю Вєру. Поліщуки – люде щедрі.
IV
Гітом фестивалю стали дрони. Так-так, саме летальні безпілотні апарати, що прославилися на Східному фронті зухвалими вильотами. Підраховано, що дрони принесуть аграрній царині ЗСА прибуток у 75 млрд долярів до 25-го року завдяки створенню робочих місць та оптимізації виробництва.
А от, скажімо, дрон марки PD-1900 українського виробництва здатний літати без посадки 1 год. 40 хв і вже відсканував загалом понад 3,1 млн га площі (площа всиєї Індії, приміром, 3,3 млн га).
Ідею з дронами в Україну привезла з виставки в Азербайджані, що відбулася 2016 року, власниця поліської агрофірми «Зоря» Ірина Костюшко, засновниця й натхненниця щорічних фестивалів льону у Стремигороді. Сплинуло трохи часу, й ось уже цього року дрони постійно моніторять пів мільйона га українських ланів, зазначає проєктна менеджерка фестивалю Ірина Ярмоленко.
Уявляєте перспективи, якщо згадати приклад ЗСА?!
V
Якщо вишиванка – національне вбрання, то льон – національна рослина. Ще раз повірив у це, вдруге побувавши на фестивалі льону у Стремигороді. Час цьому СВЯТОВІ ДУШІ надати статус національного (як, скажімо, Сорочинському ярмаркові)!
На фестивалі все дивовижно й усе по-новому. Натхненниця Ірина Костюшко на радощах вручила журналістам після брифінґу бухан із зернами льону. Такого пориву душі ще не бачив, але Ірина Скоростецька, юна співробітниця Житомирської облради, нарізала для мене наймасніші кусні.
Дмитро Понамарчук
Світлини Євгена Боротка.
