24 січня вийшов сингл Phoboslight співачки Марини Матісс, яка живе і працює в Іспанії.
Дівчина співпрацює з відомими музикантами, такими як Давид Палау (David Palau) – гітарист Bon Jovi, а також Arthur Pingrey – продюсер Стінга і Сії, пише Viva. Крім того, Марина працює моделлю, володіє 7 мовами і написала книгу «Невагомість». Видання поговорило з нею про нову пісню, натхненні, життя в Іспанії і улюблених артистів.
– 24 січня вийшов твій сингл Phoboslight. Про що ця пісня?
Про колонізації Марса. У цій пісні дівчина, яка відправляється на Марс, прощається зі своєю коханою людиною і уявляє собі інше життя. Ідея мені прийшла, коли я дивилася презентації Ілона Маска і Space X про те, як вони збираються перевезти перших людей вже протягом декількох наступних років, безповоротно, і забудувати перше місто на червоній планеті.
– Як для тебе виглядає процес написання і створення пісні?
Я знаходжу натхнення в людях, подіях. Думаю про це, потім сідаю за піаніно, починаю грати і слова приходять самі собою. З деякими з моїх пісень бувало так, що вони просто звучать в моїй голові, як на радіо, і я не можу їх вимкнути, поки не зіграю від і до, або поки не запишу їх. Я працюю над треком в Garageband, роблю аранжування і відправляю для доопрацювання. Зараз, наприклад, я працюю з Артуром Пінгрі, він робив аранжування для Стінга і ці, а також ми записуємо кілька моїх пісень з Давидом Палау, які працювали з Бон Джові, Алехандро Санс, Давидом Бісбаль.
– Ти працюєш моделлю в Іспанії протягом декількох років. Що тобі подобається більше: бути моделлю або співачкою?
Я ніколи не хотіла бути моделлю, це, швидше, випадковість. Мене одного разу в Мадриді просто зупинили на вулиці і запропонували пройти кастинг в модельному агентстві. З чотирьох років я знала вже, що хочу бути співачкою. Це навіть не робота, а те, що я все одно завжди буду робити – не тому що можу, а тому що не можу цього не робити.
– Ти пишеш пісні іспанською мовою?
Так, скоро відбудеться вихід мого синглу на іспанському.
– Якою мовою тобі простіше писати?
Найзручніше пісні писати англійською. Але багато що залежить від музики. Іноді сама мелодія підказує, що ти повинна співати. Вірші я люблю писати російською, свою книгу «Невагомість» написала російською мовою.
– Про що твоя книга?
Це роман, написаний на основі моєї автобіографії. Я не думала її ніде публікувати, написала спочатку просто свою історію, яка досить довго носила в собі. Просто, щоб відпустити. А вийшло непогано, друзі порадили дописати і викласти. Так і зробила.
– Хто тебе надихає на творчість?
Люблю артистів з сильним характером, з цікавою історією, з музикою, яка залишається на довгі роки. Таких, як Фредді Меркьюрі, Джиммі Хендрікс, Аліша Кіз. Люблю творчість Сальвадора Далі, японський живопис. Але це і не тільки відомі артисти.
Дуже часто мене можуть надихнути вірші маловідомих авторів, написані з душею, небанально. Головне, напевно, робити те, що любиш не заради ідеї колись прокинутися популярним, а тому що по-іншому ніяк не можна. Щиро. Це чіпляє.
