Останнім часом, в Україні дедалі актуальнішим стає обговорення завершення реформи шоу-індустрії – цивілізованого авторського права та системи колективного управління, яка дозволяє виплачувати творцям зароблену за музику й пісні роялті.
Саме тому ми вирішили зустрітися з Олександром Нікіним, генеральним директором «Української Ліги Авторських та Суміжних Прав/Організації Колективного Управління Авторськими і Суміжними Правами» (скорочено – «УЛАСП/ОКУАСП»), що навіть в умовах пандемії чітко й стабільно виплачує роялті авторам та видавцям України, США, Великої Британії, Германії, Франції, Італії, Аргентини, Бразилії та усіх континентів світу, хто передав в управління свої права, та розпитати про все найголовніше й найцікавіше, чим живе прогресивна українська шоу-спільнота.
– Олександр, як Ви оцінюєте реформу організацій колективного управління?
Реформа колективного управління, яка почалася в 2018 році, присвячена кільком моментам: питанню прозорості системи зборів і розподілу коштів організацій колективного управління. Цей закон зобов’язав їх розміщувати інформацію про свою діяльність, зробивши таку діяльність більш відкритою.
Було визначено 8 сфер авторських і суміжних прав та організацію колективного управління, яка, відповідно могла працювати більш ефективно, щоб автори, виконавці, власники, видавництва більш ефективно і прозоро отримували гроші за використання їх прав. І ще один дуже важливий момент: прозорішою стала система визначення акредитованих організацій, адже до 2018 року акредитацією займалося міністерство економіки одноосібно, без виразних критеріїв визначення і без узгодження та консультацій безпосередньо з музичним ринком України.
Згідно з цією реформою, що розпочата в 2018 році, до середини 2019 року в 6 сферах авторських і суміжних прав були визначені акредитовані організації, що, як і очікувалось, призвело до різкого збору виплат.
– Я правильно розумію, якщо визначено 8 сфер, то в кожної організації може бути своя сфера?
З восьми сфер, тільки 6 стосуються музичної сфери. Це: публічне виконання авторських прав, публічне виконання суміжних прав (використання музики в публічних місцях, де можуть знаходитися господарі приміщень), публічне виконання авторських та суміжних прав на радіо і телебаченні, використання прав при кабельній ретрансляції, чисті носії (при імпорті обладнання, за допомогою якого можна здійснювати запис авторських і суміжних прав, коли стягується певна плата).
Решта сфер стосуються права слідування, тобто художників, і репрографії (сфери фотографії та ксерокопіювання).
– І які закони регулюють цю галузь та які зміни ще потрібні?
Є базовий закон «Про авторське право і суміжні права». Він існує з початку 90-х років минулого століття й багато разів змінювався. Є «Цивільний кодекс», є профільний закон «Про ефективне управління об’єктами авторського і суміжного права».
Крім того, потрібно більш чітко розписати відповідальність підприємців, які порушують авторські та суміжні права, використовують відповідні об’єкти прав без ліцензії, самий цей процес, штрафи і подібні речі. Можливо потрібно внести зміни, що стосуються об’єктів використання авторських і суміжних прав.
Нещодавно і міністерство економіки розробило новий законопроект «Про авторські і суміжні права». У парламенті є кілька зареєстрованих законопроектів на цю тему.
– Ви, напевно, вивчали й зарубіжний досвід. Як ця сфера регулюється за кордоном? Чи є відмінності з українським законодавством?
Базові принципи регулювання авторського права і діяльності організацій колективного управління в Україні, приблизно такі ж, як і в інших європейських країнах. Наша національна проблема в тому, що закони не виконуються.
– Скільки в Україні функціонує організацій у сфері колективного управління, які ефективно виконують свої функції й виплачують роялті?
В Україні, на сьогоднішній день близько двох десятків зареєстрованих організацій у сфері колективного управління. Однак акредитованих набагато менше. А щодо ефективності, то правильніше судити тим, хто отримує роялті – авторам, виконавцям та музичним видавництвам.
З усіх фінансових ресурсів, які 19 організацій виплатили протягом 2020 року, близько 65% виплат здійснено тими організаціями, до яких я маю безпосереднє відношення. Цілком очевидно, що ми виплачуємо в десятки разів більше, ніж інші організації.
– Скільки, якщо не секрет, було виплачено УЛАСП/ОКУАСП?
За 2020 рік фактично виплачено 38 904 000 грн., із яких 20 316 000 авторські і 18 588 000 суміжні. За неповний 2021 року вже виплачено 44 667 000 грн., що на 6 млн більше, ніж за попередній рік, з яких 23139 000 авторські та 21 528 000 суміжні. Для порівняння, в 2019 році ми виплатили 18 891 000 грн., з яких 9 187 000 авторські та 9 704 000 суміжні. Якщо порівнюємо цьогорічні виплати з 2019 роком, то виплати збільшилися в 2,5 рази.
На сьогоднішній день, ми ліцензуємо 18 000 закладів торгівлі, та громадського харчування та сфери послуг по всій країні. Ця цифра підкреслює масштабність роботи. Читачеві можна тільки уявити той обсяг робіт, який треба виконати для проведення переговорів, аби переконати та пояснити необхідність платежу за музику в 18 тисячах ресторанів і магазинів по всій країні. Це дійсно велика робота.
На сьогоднішній день, тільки в цьому році, ми зафіксували 1 492 фактів нелегального використання музичних творів . І це по всій Україні. Нашою командою проведені тисячі фіксацій незаконного використання музики закладами. Важливо, щоб всі розуміли, наскільки це складно.
– Яка корупційна складова в акредитації організацій колективного управління?
Один із елементів цієї реформи полягав у тому, щоб створити механізми для уникнення корупційної складової при акредитації організації колективного управління.
На сьогоднішній день, рішення про акредитацію приймає не одноосібно чиновник, як раніше, а комісія з 8 членів, до якої входять 2 представники міністерства економіки, 1 представник міністерства культури, 1 представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення, 1 представник від правовласників, 1 представник користувачів, 2 представника міжнародних організацій.
Будь-якій людині зрозуміло, що корупція неможлива в такій структурі. Я припускаю, що корупційна складова у прийнятті рішення комісії просто неможлива.
На жаль, у нашому новому законі залишився рудимент минулого: рішення про акредитацію приймається колегіально, а потім воно має бути затверджене наказом міністра. Наші чиновники й міністри, схоже, й досі вважають, що їх підпис коштує грошей, і це викликало 9-місячну кризу роялті, через яку індустрія втратила більше 100 млн грн. Але на цьому тижні міністр папери підписав. Індустрія може спокійно працювати до наступної акредитації через 3 роки. За моїми прогнозами, якщо нам не заважатимуть, за наступні 12 місяців УЛАСП/ОКУАСП зможе виплатити не менше 100 млн грн, а «Автори та Виконавці» – 50 млн. 150 млн. грн – це реальні гроші виплат для української шоу-індустрії. Навколо цього я й закликаю зараз об’єднуватися всім, хто хоче роялті.
– Як за кордоном такі організації працюють і досвід яких країн у своїй діяльності використовували?
Ми орієнтувалися на досвід Великобританії, вивчали їх документальну базу. Я відвідував цю країну не раз і підтримую контакти з колегами – там усе на більш високому рівні: авторські та суміжні організації працюють спільно за принципом єдиного вікна.
Їх відмінність від нашої країни полягає в тому, що їх авторська організаціями працюють з дев’ятнадцятого століття, а суміжна організація – з 1936 року. Відповідно, вони досягли тут великих результатів.
– З якими організаціями, як в Україні, так і за кордоном співпрацюєте і готові співпрацювати, а також об’єднуватися?
Наша організація УЛАСП є членом міжнародної організації СКАПР. Ми пишаємося цим, бо туди, насправді, не просто вступити. Перед вступом нас довго перевіряли, документацію, в тому числі і банківську, по розподілу коштів, системі тощо…
В цілому, наразі в УЛАСП/ОКУАСП є 33 договора про взаємне представництво з іноземними товариствами. Це – результат нашої кропіткої 10-річної роботи й, врешті, довіри колег з усього світу.
Серед українських організацій співпрацюємо з ВААП, яка отримує від нас гроші на своїх членів. Ця структура брала участь в акредитаційному конкурсі, але програла. Законом передбачена чітка процедура щодо організації, яка програла конкурс. За процедурою, організація, яка програла, продовжує отримувати гроші від організації-переможця конкурса.
Ми відкриті для співпраці з усіма авторами і правовласниками і ми гарантуємо їм чесне роялті.
– Як відбуваються виплати роялті авторам, в тому числі і закордонним?
Виплати відбуваються щоквартально на підставі звітів користувачів. Великі мережі самі організовують свою трансляцію. Зараз усі операції відбуваються в електронному вигляді, тому не складно надати звіт щодо музики, яку вони використовують. Так само ми даємо нашим користувачам доступ до стрімінгового музичного сервісу, розробленого музичним редактором збірки за видами бізнесу та жанрів.
Ті користувачі, які платять роялті, можуть безкоштовно підключитися до цього сервісу і використовувати ту музику, яка є. По закінченню кварталу можна натиснути кнопку «Сформувати звіт», потім накладається електронно-цифровий підпис і звіт відправляють нам. Програма без втручання людини бере суму, що надійшла від користувача, і формує звіт для правовласників. Система розподілу максимально комп’ютеризована.
– Музична індустрія може бути перспективним бізнесом?
В Україні поки що ні. За кордоном, дійсно, це перспективний бізнес. А найголовніше в бізнесі – надійність, навіть не такий важливий рівень прибутковості. Головне – наявність чітких правил гри, згідно з якими бізнес працює. На жаль, в Україні зразка 2021 року бізнес не може бути до кінця впевненим у своєму майбутньому, а рішення судів не виконується. Саме тому він не відчуває себе впевнено.
З іншого боку, творчий потенціал української нації неймовірно високий, пісня живе в наших генах з колиски, і тому забезпечити авторів моєї багатостраждальної Батьківщини достойною й справедливою винагородою за їхню працю – я вважаю своєю місією.
