Французький тур Катерини Кухар і Олександра Стоянова підійшов до завершення. За 2 місяці українські артисти балету провели у Франції близько 50 вистав.
Як пише Viva, у цьому році їх гастролі почалися з Китаю, де вони побували на Різдво, ще до того, як оголосили про коронавіруси, а після вони відлетіли до Франції. Український балет завдяки ініціативі Олександра Стоянова подивилися понад 100 тисяч французьких глядачів, які часто своїми оваціями викликали їх на біс.
У Франції українські артисти балету встигли не тільки показати українське балетне мистецтво, а й побачити самі екзотичні й цікаві місця. Цього року серед таких міст були – Санарі Сюр Мер, Ментон, Париж і багато інших. В інтерв’ю артисти розповіли про падіння балерин, щорічному фестивалі лимонів, про коронавіруси в Європі, про те, як вони самі себе виявляють обачність від вірусів, коли і куди планують поїхати на медовий місяць і про багато іншого.
Олександр, Катерина, не боялися в цьому році заразитися коронавірусів в Європі?
Стоянов: Багато чого залежить від того, як сам себе людина налаштував. Яку він дав собі установку. Найскладніше випробування і боротьба для людини – це подолати власні страхи.
Кухар: Франція, як і інші країни, охоплена панікою. Дуже багато людей в магазинах, в театрах і музеях ходять в масках, більшість з них – азіати. Найцікавіше, що через це абсолютно не зрозуміло хто з них хворіє, а хто здоровий.
Стоянов: У теж час цікава деталь. У Франції в аеропорту немає огляду пасажирів, люди летіли без масок. А ось коли ми летіли в Україну, то багато людей в масках і по прильоту в аеропорту Бориспіль перевіряли температуру.
Кухар: Ми з Сашком маски не носимо, тому як допомогти можуть лише респіраторні, в яких дуже складно дихати і які складно купити. Але ми намагаємося підтримувати імунну систему. П’ємо теплі напої з медом, імбиром, коренем женьшеню і іншими травами. Звичайно, важливі засоби гігієни: миття рук по приходу додому, а також ми, наприклад, промиваємо навіть новосибірські пазухи мильним розчином, тому що коронавірус – це повітряно-крапельна інфекція.
Який репертуар ви танцювали у Франції?
Кухар: Його вибирав імпресаріо.
Стоянов: Дали 48 вистав протягом двох місяців у Франції, танцювали «Білосніжку і сім гномів», «Лускунчик». Але дуже активний графік у нас як правило починається з листопада, в цьому році з листопада по березень ми танцювали близько 115 вистав і такими темпами, можливо, вже побили рекорд Нурієва.
Чи не було скасування спектаклів через вірус, як в Ла Скала?
Стоянов: У великих театрах були повні зали, все було за планом.
Кухар: У Італії закрили міланську оперу, показ мод в Італії проходив при порожніх залах. Але у Франції все трохи спокійніше. Хоча на деякий період закрили Лувр, але потім знову відкрили. Першого числа через страйк в опера Бастилія скасували спектакль, але на один день, ми зовсім недавно в цьому театрі з Сашком дивилися неокласичну хореографію Баланчина. Опера Бастилія була створена як майданчик, де все можливо, де немає кордонів і все ультрасучасно. Там і правда ніби стерті кордони, починаючи від лояльного дрес-коду. Уявіть собі, ніхто не знімає навіть верхній одяг, хто в джинсах, хто в вечірньому, хто в спортивному, всіх пропускають до зали. А в кінці вистави трапилася міні страйк з плакатом одного з глядачів.
Стоянов: У нас в Україні, на жаль, хореографію Баланчина побачити неможливо. Українські артисти не мають право танцювати його постановки, немає прав.
Кухар: Для того, щоб танцювати його хореографію, потрібно їхати в США, отримувати дозвіл. Школа Баланчина дуже сильно відрізняється від нашої школи. Я з хореографією Баланчина знайома не з чуток, по-перше, я працювала зі Стефані Соланж – одна з улюблених балерин Джорджа Баланчина. По-друге, я з його хореографією знайомилася ще коли навчалася в училищі, працюючи з Тетяною Олексіївною Таякіної і Валерієм Петровичем Ковтуном, репетирувала па-де-де Тарантели, класичне па-да-де.
Стоянов: Його хореографія цікава, але дуже травмаопасна. У артистів, які її танцюють, хворі суглоби, особливо колінні, які страждають в першу чергу. Наприклад, у Стефані, багато операцій на суглоби, штучне стегно, штучний суглоб плеча. Тому що вся хореографія виконується не на осі, а поза осі і стегон. Дівчата танцюють нема на всьому п’ятаку, а на стиках пуантів, це на грані легкого падіння.
Кухар: До речі про падіння, на одній з вистав в опері Бастилія провідна прима-балерина впала. І так сильно … Я думала, що вона вже не збереться, але вона так віртуозно і технічно встала і продовжила танцювати, немов падіння і не було, немов так було задумано. І це вражає, тому що люди – не роботи, вони живі істоти і всяке може бути, але так віртуозно схопитися і продовжити. Я сиділа в 3 ряду, мені було видно, що вона засмутилася дуже сильно. Але візуально, для глядача, все виглядало гармонійно. Я була нею захоплена, не кожен артист може так мобілізуватися після падіння.
Це своєрідний стиль Баланчина і його вишуканий почерк, незвичайний, особливо для початку 20 століття, того часу. Але в той же час хореографія Баланчина відрізняється неймовірною наповненістю, складними, витіюватими, красивими хореографічними малюнками, дивовижною музикальністю. І як говорив Джордж Баланчин: «Світ балету – це жіночий світ, в якому чоловіки – лише гості». Жінка в його балеті сяє.
