У заснованому Енді Уорхоллом журналі Interview все інтерв’ю у знаменитостей беруть не журналісти, а точно такі ж публічні люди. Це створює атмосферу довіри і часто переходить в дружню бесіду – адже світ шоу-бізнесу дуже тісний.
Для нового номера журналу Бред Пітт взяв інтерв’ю у Ентоні Хопкінса, з яким він познайомився більше 20 років тому на зйомках фільму «Легенди осені». Практично відразу Бред перетягнув ковдру на себе, заговоривши зі старшим товаришем про проблеми з алкоголем і тяжкі наслідки цієї залежності.
Філософствуючи про життя, Пітт зізнався, що останні пару років змусили його повірити в існування долі. Поділяючи з Хопкінсом думку про те, що життя – це не щось контрольоване, а лише те, що з ними сталося, Пітт зізнався, що йому все ще важко дається самопрощення:
“Намагаючись пробачити самого себе за кожен невірний вибір в житті, я розумію, що ціную ці помилки, тому що вони привели мене до якоїсь мудрості, яка, в свою чергу, призведе до чогось ще. Неможливо розжитися цією мудрістю, що не наробивши помилок”.
Хопкінсу було чим підтримати розмову – актор вже 45 років не п’є, але колись і у нього були серйозні проблеми з алкоголем, і йому доводилося це приховувати. Але з часом йому вдалося позбутися від постійних спогадів про вчинені помилки і сконцентруватися на тому, що чекає його попереду. Пітт помітив, що настали часи, коли громадськість концентрується на помилках людини, але не на тому, як він поводиться після помилки: “Я думаю, ми живемо в такий час, коли ми, як суспільство схильні до надзвичайного осуду і поспішаємо ставитися до людей, як до чогось одноразового. Ми надаємо величезне значення помилкам людини. Але те, що ти робиш після зробленої помилки – визначає тебе як особистість. Адже ми всі приречені на те, щоб робити помилки. Але яким буде наш наступний крок? У нашій культурі не прийнято затримувати увагу на людину, що вчинила помилку, щоб подивитися, як він поведе себе далі. Але це та частина, яку особисто я знаходжу найцікавішою”.
У розмові про мінливу кіноіндустрію спливла ще одна обставина, що об’єднує акторів – обидва останнім часом люблять поплакати. Хопкінс зізнався, що може розплакатися через будь-яку дрібницю, яка зворушує його серце, і запитав у свого співрозмовника, чи трапляється плакати йому? “Я знаний не-плакса, якщо так можна висловитися. Я не плакав, напевно, років 20, але останнім часом мене пробирає все частіше: мої діти, мої друзі, новини – все це мене зворушує і відгукується в мені. Думаю, це добрий знак”, – відповів Пітт.
Також актор торкнувся теми мистецтва, в якому вони з Хопкінсом знайшли притулок і заспокоєння: Хопкінс займається живописом, а Пітту впоратися з розлученням і депресією допомогла скульптура. “Коли я в студії, день на день не доводиться – іноді все здається таким виснажливим і монотонним, а часом все чуттєво і прекрасно. Цей процес неоднорідний, і в цьому є щось піднесене. Будучи акторами, ми займаємося здебільшого командною роботою. Створення фільму вимагає спільних зусиль. А ми лише вносимо якусь частину в цей процес. Іноді виходить слабенько, незважаючи на всі докладені зусилля, іноді, навпаки, перевершує всі очікування. Але як не крути – це командна робота. Але зі скульптурою я отримую автономність, і в цьому є якась духовність”, – додав Пітт.
