Наша система побудована на звіті, а не на результаті, — Олег Горецький

Після інавгурації новообраного Президента події на політичному фронті розгортаються блискавично, втім закон – річ досить неповоротка і негнучка, тому виникає багато питань щодо їх легітимної реалізації. Чи можливі швидкі та ефективні зміни з дотриманням законних процедур, – коментує журналу «Публичные люди» адвокат, керуючий партнер Юридичної Фірми «Горецький і Партнери» Олег Горецький.

Як можна юридично оцінити головні меседжі Президента: заяву про розпуск Верховної Ради України, звільнення керівників силових структур, відставки міністрів, вимоги до ВРУ голосувати «тут і зараз» за ключові закони, що упродовж усієї каденції не могли ухвалити, тощо?
Інавгураційної промови Володимира Зеленського очікували з великим інтересом і нетерпінням. Після такого яскравого виступу необхідно, відкинувши емоції, зауважити, що на сьогодні Президент обмежений у деяких повноваженнях, а для офіційного оформлення цих рішень необхідні подальші кроки. Він призначає нову Адміністрацію, Голову СБУ, Міністра закордонних справ. Однак подання про звільнення Генерального прокурора ухвалює ВРУ, а звільнення міністрів та Прем’єр-міністра взагалі є виключними повноваженнями Верховної Ради.
Отже, ВРУ функціонує, незважаючи на те, що коаліції на даний момент немає. Тому, звісно, Президент зобов’язаний впроваджувати зміни, оскільки суспільство їх вимагає.
Однак необхідно пам’ятати: такі зміни мають процесуально відповідати вимогам Конституції України та Закону.
Тобто це були більше емоційні заяви?
Так. Емоційні, бо він апелював не до парламентарів, а до суспільства і говорив те, що хотів почути народ. Насправді, нині відбуватимуться юридичні закономірності, та він має діяти суто в рамках Конституції України та чинного законодавства. Проте все буде залежати від його оточення та радників. Упевнений, що у команді Президента достатньо досвідчених юристів, фахівців для того, щоб обрати вірний напрямок та стратегію, які спрямовані саме на результат.
Президента привів до присяги новий Голова Конституційного суду України. Адже всі говорять, що звільнення Станіслава Шевчука мало політичні мотиви. Чому саме зараз це відбулося?
Голову Конституційного суду Станіслава Шевчука звільнили 14 травня, знову ж таки, непередбачувано. На мою думку, це рішення напередодні інавгурації було не юридичним, а більшою мірою політичним. Звісно, він заявив про оскарження до Європейського суду з прав людини. Тож не виключено, що справа може мати перспективу. Нова голова КСУ – людина теж неоднозначна. На цій посаді вона працюватиме лише до вересня цього року, до моменту закінчення її повноважень як судді КСУ. Слід пам’ятати, що вона була суддею за режиму Януковича і брала участь у зміні Конституції, а точніше – у поверненні її до редакції 1996 року, що надало значно більший обсяг повноважень діючому на той час Президенту. Також не можна оминути того факту, що 12 суддів проголосували за призначення її Головою КСУ. Вочевидь, сьогодні на КСУ є певний політичний вплив. Хоча так не має бути, оскільки судова влада – незалежний орган, як прописано в Конституції. На практиці, на жаль, за всю історію української державності, суди були залежні від Президента, Прем’єр-міністра, депутатів тощо.
Як обрання нового Президента вплине на розпочаті реформи?
З виступів представників команди новообраного Президента можна зробити висновок, що реформи будуть переглянуті, розроблені нові підходи. Попередній Президент Петро Порошенко, разом із заступником Голови Адміністрації О. В. Філатовим, впроваджували судову реформу. Звичайно, там багато позитивного для країни, проте є й негатив. У новостворений Верховний суд було призначено майже 200 суддів. Ні в США, ні в Японії чи будь-якій європейській країні немає Верховного суду з такого числа суддів.
Вважаю, що так не повинно бути, адже Верховний Суд має формувати нову судову практику з урахуванням постійних змін у законодавстві.
Проте новий Верховний Суд завантажений великою кількістю справ, і, як свідчать статистичні дані за півтора року існування суду, розглядаються майже всі справи без градації та обмежень, що були передбачені змінами до процесуального законодавства, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Необхідно зауважити, що судді Верховного Суду отримують досить велику зарплатню – від 10 тис. доларів. З огляду на середню заробітну платню в Україні, це було припустимим, якби суддів було б 16–20.
У Японії, наприклад, 15 суддів, у США – 9. Вони мають формувати саме судову практику у спірних питаннях, а не переглядати всі справи. До того ж під час цієї судової реформи для скорочення кількості судових ланок з метою пришвидшення розгляду судових справ зробили навпаки: справи сьогодні розглядаються набагато довше, отже, можна стверджувати, що фактично оновлення судової системи не відбулось, а реформа очікуваних результатів не принесла.
Цікавим нововведенням у 2017 році стало створення Великої Палати Верховного Суду, яка складається з 20 суддів. У разі прийняття до розгляду справи, щодо якої Велика Палата вирішуватиме питання юрисдикції, відповідне оголошення розміщується на сайті Верховного Суду для зупинення провадження у справах судами інших інстанцій (у разі подібності відносин, які є предметом спору).
Буває і так, що Верховний Суд скасовує рішення судів попередніх інстанцій і направляє справу до суду першої або апеляційної інстанції. І все йде по колу. Такого не відбувається в жодній країні.
На жаль, сьогодні найбільша проблема суддів – це неготовність і страх брати на себе відповідальність за прийняті рішення, що призводить до, знову ж таки, формального підходу при вирішенні справ. Цих вад, на жаль, новий Верховний Суд так і не усунув. Але є позитивна тенденція: деякі судді дедалі частіше висловлюють окремі думки у важливих актуальних питаннях, що, можливо, в подальшому матиме наслідком перегляд тих чи інших норм законодавства і приведення їх у відповідність до вимог сучасних потреб.
А чому бояться судді? Тому що вони є залежними. Кожна реформа нині робиться не для того, щоб покращити рівень доступу до правосуддя «звичайного» суспільства та громадян, а для того, щоб «перемотивувати» суддів та зробити їх залежними від тієї чи іншої влади.
Так, в результаті проведення конкурсів, в яких брали участь представники громадськості, бачимо, що випадкових людей у списках немає. Особисто мені відомі особи, які багато років працювали в судах, досконало обізнані та знають роботу судді зі всіма нюансами і сучасною практикою, але кваліфікаційні іспити вони не складали навіть після другої спроби.

IMG_1957
Яка ваша думка щодо формування в Україні суду присяжних?
Хоча на законодавчому рівні й закріплено, що народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних, але, на жаль, до інституту присяжних нам ще дуже далеко. На практиці він не діє. Я не знаю жодної справи, де присяжні беруть участь і суттєво впливають на рішення. У США я мав змогу спостерігати за тим, як відбуваються слухання справ за участю присяжних. Там роль адвоката зовсім інша. Навіть з кінофільмів багато хто розуміє, наскільки важлива роль адвоката в суді, як він має захищати свого клієнта і впливати на рішення суду. Більш того, не варто забувати, що багато спорів вирішуються на етапі медіації чи на досудовому етапі, де сторони приходять до примирення, бо набагато простіше домовитися, ніж у майбутньому витрачати кошти й час. Ця процедура відбувається не тільки між бізнесом і фізичними особами. Це відбувається між прокурором і адвокатом чи між органом державної влади і бізнесом – не суттєво. Суд присяжних – це майбутнє, це можливість бути незалежною судовою гілкою влади, оскільки таким чином суддя усвідомлював би наявність громадськості. Але тут потрібна політична воля. Судова реформа і новий кодекс передбачають створення суду присяжних. Проте за останні десять років в мене не було справи із присяжними. Передбачено, що до списків присяжних включають громадян України від тридцяти років, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом. Ці списки затверджуються на три роки і передаються до суду. Проте в окремих випадках можуть і переглядатися. Знову ж таки, юридично все це передбачено, але на практиці чомусь не працює. Будемо сподіватися, що все попереду.
Завжди говорять, що бракує політичної волі, щоб довести реформи до кінця. Чи припиниться тиск на бізнес з боку правоохоронних органів?
На сьогодні основний тиск на представників бізнесу вчиняється з боку податкових та митних органів, адже механізмів для такого тиску, наприклад, в надуманих та безпідставних кримінальних провадженнях – безліч: від направлення актів податкової перевірки до арештів рахунків, майна підприємців. Одна з основних задач команди нового Президента – це викорінення цих схем та, хоч як банально це звучить, подолання корупції. Як бачимо, створення нових структур, метою діяльності яких є виявлення фактів корупції та притягнення винних осіб до відповідальності (НАБУ, ДБР, САП), результатів також не дало.
На жаль, і СБУ іноді виконувала не ті функції, на виконання яких вона була створена, та була під впливом певних бізнесових груп, які використовували Службу безпеки для власного збагачення. Якщо новий Президент призначить нового Голову СБУ і буде політична воля все змінити, я впевнений, що все це відбуватиметься дуже швидко. Вертикаль у даній структурі працює дуже серйозно. Для цього немає потреби приймати нові закони чи змінювати їх. Все набагато простіше: новий Голова СБУ призначає своїх заступників, по вертикалі призначаються голови регіональних СБУ, і далі вони визначають напрямки роботи. Рядові співробітники виконують завдання свого керівництва, їхні начальники – підпорядковуються заступникам голів СБУ. Голова СБУ підпорядковується Президенту. Вважаю, що недоречно говорити про якесь свавілля, адже все набагато простіше.
На яких справах спеціалізується Юридична Фірма «Горецький і Партнери»?
Наша Юридична Фірма заснована в січні 2013 року. Займаємось переважно господарськими, цивільними, адміністративними справами, іноді бувають міжнародні арбітражі, оскарження третейських рішень. Також супроводжуємо багато справ про банкрутство. В принципі, наші послуги – це задоволення всіх потреб бізнесу.
Важливу роль у нашій практиці відіграють справи, пов’язані із захистом бізнесу. Наразі тема так званого рейдерства досить актуальна, що зумовлює необхідність систематичного супроводу і контролю господарської діяльності.
Ми захищаємо як великий та малий бізнес, так і фізичних осіб. На сьогоднішній момент у нашій фірмі працює 15  адвокатів та юристів.
Щодо найрезонансніших справ – півтора року тому до мене звернулися відомі академіки наукового інституту з більше ніж сорокарічним досвідом, для того, щоб я супроводжував підписання звичайної, як тоді здавалося, угоди.
В рамках цієї угоди виявилося, що рейдер насправді мав намір просто відібрати їх приміщення і заволодіти земельною ділянкою в центрі міста.
Після того як я ознайомився зі справою, розпочалися судові спори. Група осіб, серед яких юристи, адвокати, колишні судді, приватні виконавці тощо, ініціювали судові спори та кримінальні провадження для того, щоб змусити цих людей погодитись на умови – майже безкоштовно віддати все майно. Таким чином, станом на сьогодні розглядається судами різних інстанцій близько 20 справ та тривають досудові розслідування у 5 кримінальних провадженнях. Звичайно, мови про гонорари за адвокатські послуги тоді не було, адже мені відомо, що в інституту коштів просто немає. Мені зрозуміло, що якщо залишити їх у цій ситуації, то в найкращому випадку вони втратять все, а в найгіршому – ще й наштовхнуться на фізичну розправу. Наш опонент розумів, що я є перепоною для досягнення його мети. Звісно ж, він використовував погрози, щоб мене нейтралізувати. Тож рівень дискомфорту й ризику та тиску в роботі адвоката достатньо високий.
Як може змінитись актуальне питання вирішення проблеми рейдерства з появою новообраного Президента? Чи відчуватимуть зміни бізнес та звичайні громадяни?
Необхідно розуміти, що поняття «рейдерства» починається не з фізичного захоплення об’єкту, а з його юридичних підстав. Уявлення про рейдерство у людей загалом не точне. Всі думають, що рейдерство починається з моменту, коли з’являються «тітушки» і охоронна фірма. Але це не зовсім так. Насправді ж рейдерство починається на етапі підготовки цих самих юридичних підстав. Зокрема, зміни власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наступне – це ініціювання судових процесів та кримінальних проваджень. Як правило, для захоплення підприємств, майже завжди застосовують корпоративні конфлікти. Зокрема, корпоративний конфлікт між власниками підприємств є ідеальним для рейдерів. Можна виокремити декілька стадій рейдерського захоплення. Насамперед, це підроблення документів, враховуючи судові рішенні, в результаті яких відбувається перехід права власності на нерухоме майно і корпоративні права. В нашій практиці рейдер отримав виконавчий документ в суді на підставі третейського рішення і згодом відкрив виконавче провадження в наближеного до себе приватного виконавця, який в свою чергу наклав арешт на майно та рахунки підприємства, які не є стороною виконавчого провадження і не має жодної причетності до стягувача чи боржника. Численні звернення до Міністерства юстиції з відповідними скаргами, виявились безрезультатними. В свою чергу Міністерство юстиції відписувало на скарги, зазначаючи, що дане підприємство не є стороною виконавчого провадження, тому жодного впливу на конкретного приватного виконавця не має.
Завершальним етапом формування рейдерства є безпосереднє захоплення приміщень та фізичне усунення власників від управління підприємством.

IMG_4579
Які існують дієві інструменти боротьби із рейдерством?
Заходи, що спрямовані на подолання рейдерства існують, але їх варто «закріплювати» шляхом створення та вдосконалення наявних механізмів реалізації антирейдерських законів. Зокрема, якщо говорити про превентивні заходи(ті, що застосовуються для першопочаткового запобігання рейдерства), включають в себе наступні дієві заходи. По-перше, це передання своїх активів у іпотеку. Ще одним з ефективних методів запобігання рейдерству є захист персональних даних підприємства чи фізичної особи. Персональний захист даних являє собою захист статутних документів, печатки та ключів від клієнт-банку. Що ж стосується фізичних осіб – йдеться про захист власного паспорту та ідентифікаційного коду, зразків підпису.
Щодо заходів, що варто вжити у випадку, коли рейдерство все ж таки має місце, то це є звернення до правоохоронних органів, прокуратури і поліції.
А як ви оцінюєте рівень української адвокатури та прокуратури? Чому адвокати сьогодні виглядають переконливіше?
Річ у тому, що в прокуратурі сьогодні працює не так багато кваліфікованих спеціалістів. Усі прекрасно розуміють, що, якщо йти працювати до прокуратури, необхідно буде виконувати вказівки керівництва. Багато прокурорів говорять, що не йдуть працювати, бо не готові порушувати закон та нести відповідальність за свої протиправні дії.
На жаль, наша система працює так, що робота побудована на кількість, на підзвітність, але ніяк не на якість і ефективність.
Водночас адвокатський бізнес працює в основному на результат для клієнта. Якщо наш клієнт бачить результат, то він сплачує за послуги, якщо ж ні – йде до іншого адвоката. У прокуратурі все працює інакше. Всі намагаються робити так, щоб залишитись у системі й не нашкодити ні собі, ні свої рідним і «гарно виглядати» перед керівництвом у своїх звітах.
Вони забувають про те, що функція прокуратури – обвинувачення в суді. І воно має бути якісним. Якщо підозру підписав, ти повинен розуміти, що вона має бути реалізована. А якщо ти підписав підозру, яка є необґрунтованою чи до неї немає матеріалів, а потім направляєш до суду, то логічно, що в суді ця справа розвалюється. Чому? Тому що матеріали неякісно зібрані. Більше того, в мене склалося враження стосовно тих кейсів, тих кримінальних справ, які в нас є, що ми, адвокати, виконуємо роботу за прокурорів та слідчих. На жаль, ми тільки отримуємо прокурорський підпис, а все інше робимо самотужки: збираємо матеріали, надаємо інформацію, розслідуємо схеми, тоді як прокуратура не зацікавлена працювати.
Чи залишилися в системі ті, хто можуть працювати?
Я впевнений, таких спеціалістів достатньо в нашій країні. Єдине – вони хочуть мати адекватного керівника, прозорі правила, гідну заробітну плату, що цілком логічно в сучасному світі. Спеціалістів в Україні вдосталь, але вони бояться працювати через некомфортні умови. Йти туди працювати, щоб тебе підставили, не вигідно. Я жодного дня не працював на держслужбі, а отже, ніякого впливу на мене немає. Однак те, що я бачу відсторонено, підтверджує виконання вказівок зверху.
Надходження яких справ ви очікуєте найближчим часом?
Колишній Президент Петро Порошенко, на жаль, не зробив жодних висновків з досвіду свого попередника. За режиму Януковича все було побудовано по вертикалі на дві-три особи, так само й зараз. «Прийшов Порошенко – тікали за кордони, ховали своє майно». Нині, я переконаний, ситуація буде такою ж. Оточення екс-президента буде думати, як уберегти свої активи, як вивести їх, та бути максимально добросовісними набувачами. Тому, насамперед, буде багато справ, пов’язаних з усіма цими процесами. І сподіваюсь, що буде менше роботи з надання послуг клієнтам зі спорами з податковою, тому що у 2014 році було дуже багато справ, пов’язаних із захистом малого і середнього бізнесу від податкової. Оскільки бізнес був поставлений в умови зобов’язання співпраці з «податковими майданчиками» й податківцями, то після повалення «злочинного режиму» ці ж податківці прийшли до бізнесу вимагати кошти за несплату податків. Тоді бізнесу довелося захищатися за допомогою кваліфікованих адвокатів. В судах ми доводили, що бізнес не зобов’язаний відповідати за фіктивні підприємства, яких немає. Сподіваюсь, цього разу такого не відбудеться і, те, що обіцяв Президент, а саме – однакові правила і умови оподаткування для всіх, нарешті буде втілено у життя. На це чекає весь бізнес!

Текст: Олена Ходос
Фото: з архіву Олега Горецького

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , , , ,

Загрузка...
Load...