Вадим Івченко: «Аграрні організації готові підтримати кандидатуру Тимошенко на наступних виборах»

Новий экономічний курс, запропонований “Батьківщиною” за 5-7 років змінить агросектор і забезпечить 8 мільйонів робочих місць зокрема в сімейних фермах.

 Нинішня влада керується в більшості інтересами олігархів — в сфері сільського господарства саме вони отримують левову частку дотацій та відшкодування ПДВ. Дрібним та середнім фермерським господарствам за останні роки дісталося ледь 1% навіть від передбаченої бюджетом державної допомоги. Залишилися вони і без елементарного захисту – рейдери захоплюють господарства, відбирають врожай і навіть вбивають. На сьогодні практично усі громадські організації, що представляють село і аграрний сектор, заявили про  підтримку «Батьківщини», Юлії Тимошенко та її Нового економічного курсу України.

Разом з політиками та експертами вони працюють над розробкою та вдосконаленням аграрного блоку економічної частини Нового економічного курсу і виписали цілий перелік механізмів та стимулів для розвитку агросектора та сільської місцевості.

Більш докладно про це ми попросили розповісти в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню «Новий формат» народного депутата від фракції «Батьківщина», заступника голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Вадима Івченка.

 

«Безкарність стимулює рейдерство. «Чорні реєстратори» мають отримати тюремні строки».

 

Колись Юлія Тимошенко неодноразово приходила  на ефіри, і я знаю, як зле вона почувалася після ув’язнення бандою Януковича. Але на людях  вона, практично ніколи не показувала, як їй боляче. Зараз лідер «Батьківщини» в чудовій формі і я просто заздрю її щоденним 10 кілометровим пробіжкам. А  як підтримуєте форму ви — найбільш «бойовий» член фракції?

Коли став депутатом, моє повсякденне життя змінилося і моя активність також. Зараз більш сидяча робота – на сесії, в кабінеті, в авто.

Тому кожного вечора спортивна ходьба близько 2-х кілометрів. Роблю це навіть у суботу і неділю. Двічі на тиждень відвідую спортзал. Там у мене різні навантаження. А в басейні намагаюся пропливати мінімум кілометр. Інколи відвідую зал боксу. Займаюсь і загальнофізичними вправами для того, щоб тримати серце у відповідному ритмі.

На багатьох політиків-хамів аргументи не діють, і не завадить дати стусанів? Чи ваша відома бійка у парламенті — це вимушений захист?

Я не прихильник фізичної сили як аргументу, але постояти за себе, чи захистити іншу людину можу. Так, дійсно, колега на мене напав. Звинуватив в тому, що я хочу передати землю територіальним громадам. За його словами, тоді там сиділи місцеві корупціонери.

Я намагався йому пояснити, в чому різниця між тими землям, якими розпоряджаються місцеві громади і тими, що розпоряджається Держкадастр де, фактично, один корупціонер вирішує питання землі в будь-якому віддаленому селі. Але він чомусь думав, що я лобіст агрохолдингів і хочу щось просунути на їхню користь. При цьому, абсолютно не розуміючи аграрної тематики.

Про аграрну тематику. А як захистити господарів, фермерів від рейдерських захоплень? Адже, за останні кілька років тисячі нападів, пограбувань і навіть вбивства. Здається, навіть за Януковича такого не було. Останній резонансний випадок з господарством «Строгово» на Харківщині.

Фермер Олександр Строгий приїжджав до нас в партію за захистом. Ви б бачили його спину. Десять кульових відмітин з травматичної зброї. Дві кулі потрапили в голову. Оце його спина (показує фото).

Ох, спина, як решето від поранень. Це жахливо!

А залізними кульками йому пробили чашечки на колінах. Так що фермеру було не весело. Ви праві, рейдерство в Україні набуло масово характеру. Агробізнес одна з небагатьох сфер, яка нині активно працює і дає доходи, тому спокусливий для злочинців, а безкарність цьому сприяє.

Схеми рейдерства різні. Одна з найпоширеніших – через перереєстрацію корпоративних прав, або прав на певне майно.

Уявіть, одного дня ви прокидаєтесь у квартирі, а вона вже не ваша. Нещодавно так трапилося з одним народним депутатом. Поки він працював у сесійній залі, його виписали з власного житла і поміняли на дверях замки. І все, квартира йому більше не належить!

Пригадую, кілька років тому сталося рейдерське захоплення успішного фермерського господарства на Дніпропетровщині. Реєстратор аж в Одеській області переписав це господарство на безхатченка.

 А потім цей безхатченко буквально за дві доби переписав на одну з офшорних компаній. Те ж саме було в 2016 році з господарством «Нива-2010» у Кіровоградській області.

Коли переписали підприємство на підставних осіб, а пізніше – на дніпропетровську фірму.

Отже, в цьому процесі задіяні «чорні реєстратори».

Було законодавчо спрощено процедуру реєстрації. Ми дали можливість всім сільським радам, місцевим радам, відповідним органам місцевого самоврядування запровадити посаду реєстраторів. Фактично, вони можуть реєструвати відповідне майно, речові права і так далі.

Дали їм доступ до відповідних реєстрів. Так відбувається, що знаходяться ці чорні реєстратори, які виходять один день на роботу і, начебто, не порушуючи українського законодавства, хоча ці документи просто підроблені, пишуть договір купівлі-продажу господарства чи квартири, чи договір на отримання позики, ніби то ви винні гроші, ставлять підроблений підпис і справу зроблено…

Цей реєстратор не перевіряє справжність документів, вносить в базу даних неправдиву інформацію і перереєстровує.

І нема на це ради?

Потрібно швидко ухвалити закони і унеможливити дію таких реєстраторів, або значно збільшити їх відповідальність, що підштовхне  до розуміння, що уникнути покарання буде доволі важко.

У нас повністю відкрита зона для видачі таких людей з ЄС і більшості країн світу, крім Росії і купки авторитарних країн. Тому нікуди їм не дітися. Потрібна швидка реакція правоохоронних органів і, звичайно, відповідне законодавство.

Але, для цього необхідна реальна реформа не тільки цих органів, але і реформа судових органів.

Є ще схема, коли крадуть урожай.

Так. Останній приклад, коли в Київській області на підприємство з чеськими інвестиціями приїхали 2 комбайни і 3 зерновози, зібрали 30 гектарів сої і поїхали.

Є випадки, коли намагаються довести, що фермери винні гроші, звертаються до суду. Суд арештовує цей врожай і передає наче б то на зберігання заявнику і повернути його майже неможливо. Такі оборудки провертаються через виконавчу службу.

 

«Рейдерство зникне після справжньої реформи правоохоронної та судової систем»

 

Таке враження, що все на руку злодіям, і нічого для захисту аграріїв.

Коли в лідера «Батьківщини» запитали про рейдерство і як з ним боротися, вона відповіла: повірте, коли ми по справжньому реформуємо правоохоронну систему і точно судову, то рейдерства вже не буде. Чому? Тому, що рейдерів будуть ловити і будуть саджати в тюрму.

Суворе покарання дій реєстраторів – це і є найкращий стимул того, щоб у них відпало бажання цим займатися. Злочинець обов’язково буде знайдений і покараний. Це є нашою основною прерогативою і це записано в Новому економічному курсі країни, який проголосила Юлія Тимошенко.

Але ж їх і зараз можна притягувати до відповідальності? Є ж, здається, урядовий штаб з цього питання?

Фактично фермер Олександр Строгий звернувся до урядового штабу. Також звернувся і до МінЮсту. І там тиждень не давали ходу його заяві.

Це говорить про те, що не так швидко ці урядові органи ухвалюють рішення щодо відновлення справедливості в цій сфері.

 

«Інвестиції в Україну значно менші, ніж в інші країни з таким же ВВП. Головна причина – корупція і відсутність верховенства права»

 

Ви є членом кількох міжнародних парламентських груп. Часто буваєте за кордоном. Там знають, що у нас таке рейдерське свавілля?

Знаєте, прямі інвестиції в Україну сьогодні значно менші, ніж в будь яку іншу країну, яка має таке ж зростання ВВП. Хоча і були обіцяні колосальні кошти. Певна річ, це пов’язано також з війною. Але головні причини – корупція, рейдерство, відсутність верховенства права, чесних, незалежних судів.

Все це, звичайно, відлякує потенційних інвесторів. Я вище говорив, що буквально у середині вересня рейдери зібрали врожай аграрної компанії з чеськими інвестиціями. Це найсвіжіший приклад.

Відомий факт про американську компанію «Бунге». Це сталося кілька років тому. Юристи компанії випадково дізналися, що державний реєстратор переписав на іншого власника елеватори потужністю 80 тисяч тонн, які належали «Бунге Україна» на Вінниччині. Це що? Позитивний інвестиційний клімат? Виходить якось так: шановні іноземці, ласкаво просимо до України! Тут у вас є чудовий шанс втратити свій бізнес…

 

«Ринку землі не буде. Ми за мораторій до 2022 року»

 

Інтерес рейдерських захоплень – майно, врожай, і, головне, земля. То ж що у нас з ринком землі? Ваші прогнози, до виборів вдасться протягти відкриття ринку землі?

Ні, ринку землі не буде. Нехай навіть не тужаться. Краще нехай готують та підтримують потрібні, добротні законопроекти, аби здійснити земельну реформу. І один із важливих законопроектів, який Верховна Рада планує розглядати, №7060 щодо стимулювання створення і розвитку сімейних фермерських господарств та припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності». Його авторами є я і Іван Кириленко, представники фракції «Батьківщина», багато інших депутатів з різних фракцій та груп Парламенту. Він пройшов уже перше читання.

В ньому прописані норми, за якими землю може взяти лише та людина, яка буде на ній працювати. Тобто, не буде так: ти взяв землю, а потім її продав. Наприклад, учасник АТО, чи прокурор, чи суддя. Ні, взяв землю – у тебе є 7 років для того, щоб створити господарство, працювати, і через 7 років ти можеш подати заяву і приватизувати. Але вже не 2 гектара, а 10 гектарів.

Таким чином, ми відкриємо дорогу тим маленьким господарям, які займаються нішевими культурами — органікою, садами, овочівництвом, тваринництвом. Ми відкриємо шлях викупу земельних ділянок, і зробимо цей обіг серед тих, хто дійсно буде брати землю і робити власний бізнес.

Тобто, нам потрібно робити акцент виключно на дрібні господарства, як у Польщі.

Якщо ми візьмемо, як в Польщі, 2 мільйони 600 тисяч господарств по 10 гектарів – це 26 мільйонів гектарів. Нехай у нас 20 мільйонів, інші 20 мільйонів будуть в оренді у фермерів, холдингів. Ми ділимо ці 20 мільйонів гектарів на 10, це буде 2 мільйони сімейних ферм. Множте на 4 – це 8 мільйонів громадян, які отримують роботу, будуть сплачувати податки, отримають соціальну підтримку, пенсійний стаж.

Сьогодні офіційно працюючих в сільському господарстві 460-470 тисяч. А інші — 4,5 мільйона, це одноосібники, які не отримують пенсії, не мають стажу, їхня продукція в нелегальному обігу, вони не сплачують податки — їх ніби немає взагалі… Ось цим потрібно займатися. Щоб було 2 мільйона сімейних ферм, щоб було 20 мільйонів гектарів землі у цих людей, які її використовують розвиваючи свій бізнес. Тоді за кожен гектар буде конкуренція.

Кожна сім’я захоче собі не 10 гектарів, а, наприклад, 12. Отже, за таких умов ціна за гектар землі буде зовсім іншою. Потрібно прибирати монополію, створювати конкуренцію, працювати над тим, щоб у людей була можливість під інвестиційні проекти, під розвиток власного господарства отримати кошти, модернізуватися і поступово нарощувати свій потенціал.

 

 «Створення 2 мільйонів сімейних ферм дасть 8 млн робочих місць з офіційним статусом, стажем, пенсією для людей, надходженнями до місцевих бюджетів».

 

Але багато експертів вперто наполягають, що ринок землі конче необхідний для розвитку економіки? Які ви бачите ризики?

Найперше, це відсутність обмежень по кількості гектарів. Холдинги та їх лобісти у Верховній Раді ніколи не дозволять в Україні законодавчо закріпити обмеження на 100 — 200 гектарів на одну особу.  Верховна Рада за це не проголосує!

Друге — маємо прибрати спекулянтів. Потрібні жорсткі вимоги до тих, хто отримує землю. Не для перепродажу, а для ведення господарства, як це є у Франції, Німеччині. У Франції є навіть державна структура, яка може заблокувати будь яку угоду купівлі-продажу землі. Чому? Тому що вона ставить вимоги: що на ній можна вирощувати, щоб це не йшло врозріз з розвитком молодих фермерів, щоб не дрібнилось господарство, не створювались передумови до того, що господарство взагалі розпадеться, щоб це був місцевий товаровиробник.

Якщо ти виконуєш їх, ця державна структура дає погодження – ідеш до нотаріуса і робиш всі ці дії. У Польщі, наприклад, за новим законом ти не можеш здати в оренду землю без рішення суду. Продати не можеш цю землю, якщо її взяв без рішення суду. Тобто, фактично Польща ще більш зарегулювала це питання.

Нам потрібно зробити зрозумілі умови: якими мають бути обмеження. Щоб у нас не було монополій і, скажімо, концентрації землі в одних руках. А потім думати про те, як нам відкривати ринок.

 

«Перш ніж запускати ринок землі, необхідно впровадити запобіжники від скупки українських чорноземів олігархами, спекулянтами, а також забезпечити систему доступних кредитів, яка б дала змогу купувати землю простим селянам»

 

Але чи є в простих фермерів кошти на купівлю землі?

Для того, щоб доступ у всіх був рівний ще потрібно створювати відповідну фінансово-кредитну систему. Бо корпорації беруть кредити під 4% річних. Дрібні виробники, фермери  – під 18%. Вони вже не в рівних умовах. Вони беруть під ІPO – фактично ріст економіки і ВВП примножують їхні кошти. Вони залучають під дешеві кредити мільйони. А дрібні виробники в банку повинні щось закласти, якесь майно. Зрозумійте — 200 гектарів за нормативно – грошовою оцінкою, це 10 мільйонів гривень.

Сьогодні 40 тисяч гривень середня нормативно-грошова оцінка одного гектару землі по країні. Додайте сюди 5% мита і т.д. І нехай фермер подивиться в кишеню собі, своїх близьких і друзів. Чи вони назбирають ці 10 мільйонів гривень? Просто на купівлю землі. А ще додайте, якщо ви купили цю землю, вам ще треба 10 мільйонів, щоб там розпочати свою діяльність. І ще кілька мільйонів, щоб закупити обладнання, техніку, насіння, добрива.

У кого сьогодні є 20 мільйонів? А якщо ти береш кредит, то застава має коштувати вдвічі більше, ніж сума кредиту. Що в селі можна заставити за 40 мільйонів гривень, коли хата коштує 5-7 тисяч доларів — 150 тисяч гривень.

Тому сьогодні нереальні умови для дрібних власників, навіть для більшості фермерів для купівлі землі. Фактично використовувати цей ринок і обіг будуть ті, в кого є кошти. Знову фермери не в рівних умовах.

 

«Грантожери продавлюють дикий ринок землі, від якого виграють олігархи, а не прості люди».

 

То як бути? Безкінечно пролонгувати мораторій?

Поки що наша партія і аграрні асоціації, з якими ми підписали меморандум, зокрема з Асоціацією фермерів та приватних землевласників підписали договір ще торік, виступаємо за те, щоб мораторій продовжити, як мінімум до 2022 року. Влада незабаром зміниться, і ми  можемо довести наші напрацювання до логічного завершення і побачити відповідні зрушення.

 

Чи справді МВФ тисне у цьому питанні на українську владу? 

Так, МВФ тисне. Їм потрібно, щоб в Україні запустився ринок землі. Вони не хочуть занурюватись в деталі обмеження, про які я кажу. Ім потрібно завести сюди кошти і загнати селян до боргової ями. Кредити на кредити… А потім ті, хто не зможе віддати кредит, той буде розраховуватися землею з МВФ.

Таким чином, вони можуть отримати мільярдні прибутки не тільки в якості землі і постійним користуванням нею, але ще й можуть отримувати мільярди у вигляді відсотків з господарів, які братимуть їхні кошти.

«Ми повинні створити людям умови не продажу землі, а отримання на ній доходів. Земля не має бути товаром, вона повинна стати капіталом».

 

А скільки повинен коштувати гектар української землі? «Вокс юкрейн» критикував Юлію Тимошенко за названу нею високу вартість, мовляв, у Венесуелі дешевше.

Питання стоїть в одному: земля для нас – не товар. Для нас – це капітал, це можливість селянина зробити свій бізнес на цій землі, заробляти з неї.

Наведу приклад. Уманський район Черкаської області. Фермер посадив 10 гектарів черешні. Експортує її до Голландії. Продає за 3 євро кілограм. Збирає з одного гектара – 17 тонн. Це 17 тисяч кілограм. Прибуток з одного гектара – 51 тисяча євро. 10 гектарів – 510 тисяч євро. А тепер скажіть: скільки в нього буде коштувати гектар землі? 51 тисяча євро? Ні. Якщо в нього виникне потреба він її здаватиме, як цілісний бізнес. І здавати буде з розрахунку, скільки він може за 3 роки отримати. Це і є капітал.

Він зможе вкласти прибуток в розбудову бізнесу, в своє робоче місце. Ми не за те, щоб від Дніпра до Карпат гуляли комбайни, збирали збіжжя і вивозили з України. Годували Єгипет, Саудівську Аравію, деякі країни Європи. Ми за те, щоб вирощена продукція максимально перероблялась на місті і господарства отримували додану вартість. Однозначно, тоді з одного гектара будемо брати в десятки разів більше коштів, ніж беремо зараз. Як, наприклад, це відбувається в Італії.

За таких умов вартість гектара українських чорноземів зросте.

Нам треба створити умови, щоб люди мали гарний дохід з землі. Потім кожен для себе визначить, що для нього ця земля. Або це його капітал, який він продасть за мільйон доларів, або він її продасть погектарно, тому що не зміг організувати бізнес.

Нам важливо саме це донести до людей. Що звідси вони можуть отримати робоче місце. Хтось може чимось іншим зайнятися. Хтось парник поставить, хтось ще щось. Хтось буде займатися фруктами, хтось овочами. Це можливість людині отримати своє робоче місце, не виїжджаючи до великого міста.

Тобто, вартість землі буде формуватися від того, наскільки ефективно цією землею будуть розпоряджатися. 

Так. Біля великого міста, там де можна збудувати котеджне містечко – одна ціна. Там де недалеко залізниця, можна організувати переробку або елеватор – це буде інше. Якщо це десь в середині поля – ти можеш зміститися і зайнятися чимось іншим. Фактично це буде залежати  від того, яким видом бізнесу ти займаєшся.

Наприклад, землі особистого селянського господарства  сьогодні, нормативно – грошова оцінка — 40 тисяч гривень за гектар. Ця ціна десь же взялася? А землі, наприклад, під енергетику – один мільйон 200 тисяч за гектар. Вона теж ж звідкись взялась? І за меншу ціну ти продати не можеш.

Тому що це вже буде заниження податків. Фактично, нам потрібно створити ціну. А вона створиться від того, що на цій території буде вирощуватися, будуватися, вироблятися чи перероблюватися. Але потрібно робити не монополію, через сировину, комбайни і експорт. А робити відповідну аграрну політику, щоб тут і переробка була і інша ефективна діяльність.

І ми побачимо зовсім іншого виробника і іншу аграрну продукцію, палітру цієї продукції. Переробку, органіку побачимо врешті решт на полицях наших магазинів.

В одному із інтерв’ю Ви сказали, що ВР прийняла ряд добрих законів по землі. Скажіть коротко, що саме?

На початку літа ми ухвалили закони про консолідацію земель яким вирішується доволі багато питань. Лісові смуги передали на баланс органам місцевого самоврядування. Вирішили питання польових доріг, які знаходяться в середині масиви, обробляються і за які не сплачувались податки органам місцевого самоврядування. Дозволили через субаренду прибрати шахматку з полів, щоби кожен мав свою ділянку поля. При цьому, частково вирішується питання рейдерства і питання по зрошеним землям.

Хтось хоче встановити систему зрошення на відповідний масив, а декілька людей проти. Тепер це питання буде вирішено не порушуючи прав тих громадян, які проти. Землі ліквідованих КСП переходять у розпорядження органів місцевого самоврядування. Теж саме з невитребуваними та нерозподіленими паями. Тепер ОМС можуть передавати ці земельні ділянки по аукціону в оренду до появи їх власника. Тобто ми не порушуємо права власників цих ділянок, які їх не оформили, але робимо так, щоб землі не простоювали чи їх не обробляли нелегально.

Землі КСП:  якщо до 2025 року вони не будуть розпайовані, то фактично органи місцевого самоврядування отримають їх в управління. Ми вирішили питання з колективним правом власності на землю, якого сьогодні в кодексі не існує.

Друге, всі землі, які не витребувані, не розподілені, тепер будуть здаватися в оренду не райдержадміністраціями, а органами місцевого самоврядування. Це фактично їхні гроші. І вони будуть дивитися якому фермеру їх віддати.

Багато речей було прописано в земельних законах, які, на думку, фермерів, матимуть позитивний ефект. Повірте, через рік – два коли почнуть користуватися цими механізмами органи місцевого самоврядування, і бюджет, і фермери, то ми будемо бачити зворотній зв’язок від них. Впевнений, що будуть позитивні відгуки від цих законів.

На початку нашої розмови ми говорили про те, що у Вас відбувся конфлікт з одним із народних депутатів саме через непорозуміння щодо того, чи розпоряджатимуться землею місцевими громадами. Зараз це питання вже вирішено?

Ні, воно в ручному режимі. Блокує це питання команда Порошенка. Не ухвалює. Хоча багато є законопроектів. І саме президент сьогодні саме та людина, яка внесла законопроект, щоб ці землі передати не ОТГ, а районним державним адміністраціям.

Фактично зрозуміло, що він просто кидає об’єднані територіальні громади, кидає село під те, що ними буде розпоряджатися маленький князьок, якийсь ставленик того ж Києва або президента.

Яка різниця – що геокадастр, що РДА ? Сьогодні всі ставленики зверху. Ми хотіли б, щоб органи місцевого самоврядування або обрані люди, міські, селищні ради з цими органами самоврядування розпоряджалися цією землею.

 

«Більшість ініціатив «Батьківщини» блокуються. Бюджетну підтримку віддають олігархам».

 

І все ж,  більшість ініціатив «Батьківщини», на жаль,  блокуються?

Більшість наших ініціатив, дійсно, заблоковані. Щодо бюджетної підтримки, вони взагалі нас не слухають. Відомо, що торік більшість державної підтримки отримали два великих олігархи. Розподіл коштів в цьому році теж відбувався без нашої участі.

Фактично, їхня політика зрозуміла. В Раду прийшло багато лобістів великих господарств. І більшість законопроектів, які ухвалювалися по аграрному комплексу, навіть там де ми є авторами чи співаторами, ії банально переписували…

Є така практика, коли президент бере законопроект «Батьківщини» і переписує його та видає за свій. Наприклад, Закон «Про сімейні ферми». Цей закон на початку каденції цієї Ради був поданий від депутатів «Батьківщини». Два роки лежав. Потім після неодноразових звернень аграріїв на нього звернув увагу президент, поставив новий номер, підписав від Южаніної та від свого представника у Верховній Раді і від голови податкового Комітету. Але внесли в нього ще різних «хотєлок».

Цей законопроект також влітку був проголосований. І так, ми вирішили ним  досить багато питань які 2 роки чекали сімейні ферми. Я кажу про четверту групу оподаткування. Ми надали можливість ОСГшникам та ФОПам які працюють у сільському господарстві легалізуватись і стати сільгосптоваровиробниками. Тобто надали їм такі ж податкові преференції та пільги і навіть більше, які сьогодні мають тільки юридичні особи. Тобто вони можуть увійти до організованого ринку сільгосппродукти, реалізовувати свою продукцію за ринковими цінами і офіційними каналами збуту. До того ж ми передбачили протягом 10 років компенсацію ЄСВ головам та членам таких сімейних фермерських господарств.

 

То, бюджетна підтримка зараз тільки для олігархів?

У нас був спецрежим повернення ПДВ. Загальна сума в аграрному секторі становила 26 мільярдів гривень. З них – 1 мільярд 940 тисяч – отримували підприємства, які обробляють до 500 гектарів. Фактично, 30 тисяч фермерів, дрібний бізнес на селі. Що відбулося? Коли дали квазіакумуляцію 4 мільярди, то її отримали чомусь тільки 1722 підприємства. Із 30 тисяч.

Напевно, що держава повинна мала дійти до всіх 30 тисяч малих та середніх господарств і вони мали б отримати ці 2 мільярди. Інші  2 мільярди забрали б фінансово-промислові групи. На виході мали оці 4 мільярди гривень чітко розподілені між великим бізнесом і середнім та малим. Кожен би отримав своє. А зроблено як? Хто перший добіг то й отримав. А як ви думаєте, хто може першим прийти до грошей? Звичайно олігархи.

В кого 30 депутатів сидить у Верховній Раді, а в когось землі цілих областей. От вони першими добігли і забрали всі кошти. Тому це недоопрацювання перш за все команди Порошенка, яка б мала дійти до кожного фермера і сказати: швидко подавайте документи, ось така спрощена процедура, і ми вам відшкодуємо. Порошенко цього не зробив. Мало того — держава мала б передбачити в законі норми, що малі та середні мали б об’язково отримати половину підтримки.

Тому фактично це показує, що він попрацював на цих олігархів. Це ще раз доводить, що президент Порошенко ніколи не буде думати категоріями малого бізнесу, як один із найбільших латифундистів нашої країни.

 

«Програма підтримки фермерів провалена. Використано 1% коштів. Команда Порошенка не здатна ефективно управляти аграрним сектором».

 

З цільових програм для фермерів використано ще менше ― близько 1% з передбаченого 1 мільярда гривень. Тобто, цифри закладаються, але допомога, підтримка не доходить до людей.

Вони обрали досить забюрократизований шлях видачі цих грошей людям, фермерам, малому бізнесу. Бюрократія з’їдає час. Люди місяцями збирають потрібні документи, втрачають багато часу, щоб ці документи довезти та занести…

А це означає, якщо це не буде відбуватися в автоматичному режимі, це буде постійна волокита. І , мені здається, що буде великий провал нинішньої команди, якщо не використані кошти в кінці року знову повернуться до бюджету. І не потраплять в український АПК.

От тоді потрібно піднімати людей і казати про нездатність команди Порошенка управляти аграрною сферою.

На компенсацію вартості сільськогосподарської техніки в бюджеті закладено 1 млрд грн. Станом на червень освоєно — 159,2 млн грн. На здешевлення відсоткової ставки за кредитами — 500 млн грн, освоєно — нуль. Цифри вражаючі.

Так, я згоден з вами. Це називається неспроможність влади управляти аграрним сектором, швидко вирішувати питання, які потрібно здійснювати в автоматичному режимі. Жадібність до того, щоби контролювати фінансові потоки не дає їм можливості зробити демократичні, автоматичні процедури підтримки аграріїв грошима, які кожного року закладаються у бюджеті.

Натомість, аграрії, зіткнувшись з бюрократичною волокитою та просто не зв’язуються з цією державною підтримкою. Це неправильний підхід, цю підтримку потрібно робити автоматичною.

У нас, сьогодні, це не працює — особливо в аграрному секторі. В кінці року потрібно буде підіймати питання про неспроможність керівника МінАПК працювати з цими державними підтримками. Просто він не спроможний ефективно працювати, а це означає: потрібна швидка заміна людей.

Як видно, потрібна заміна влади загалом. Новий курс, економічний блок якого презентувала Юлія Тимошенко 21 вересня. Ви, певно, брали участь в його розробці?

Звичайно, і я, і інші наші депутати, багато фахівців, члени партії і не тільки. Його схвалив економічний штаб нового курсу. Це добре пропрацьований проект, в якому враховано всі зауваження, пропозиції.

Він зараз оприлюднений у відкритому доступі і кожен громадянин може поцікавитися, почитати, проаналізувати, подати свої ідеї. Оскільки це той курс, який має змінити життя суспільства, ми зацікавленні в тому, щоб якомога більша частина небайдужих громадян долучилася до обговорення, роботи над цим базовим документом.

 

«Новий курс країни кардинально змінить агросектор на краще вже в найближчі  5-7 років».

 

Якщо буде запроваджено Новий курс країни, він зрушить ситуацію в аграрному секторі?

Однозначно зрушить. Знаєте, ми коли змінимо повністю монополію на конкуренцію, земля не буде даватися тим, хто не буде на ній працювати, а просто хоче її одразу продати.

Запрацюють інвестиційні проекти, буде підтримка малим формам господарства, будуть доступні дотації і бюджетні підтримки, будуть ринки збуту і розвиватиметься кооперація та працюватимуть заготівельно-збутові пункти.  Кооперативи будуть напряму виходити на retail (роздрібну торгівлю), або, скажімо, в оптовий ринок с/г продукції, і ми зможемо кооперативам надати можливість навіть експортувати свою продукцію. Буде можливість для багатьох наших виробників органічної продукції спростити доступ до міжнародних ринків, а тепличні та органічни комплекси та органічне землеробство отримує державну підтримку.

І цим треба займатися не рік і не два. Але, впевнений, за три роки ми вже будемо відчувати, чи ми рухаємося правильним шляхом.  Я думаю, що через 5-7 років ми зможемо повністю змінити аграрний комплекс України.

У нас вже не так багато буде експортуватися сировини, а все більше вироблятиметься продукції з доданою вартістю, з’являтиметься більше  маленьких фермерських господарств, і вони будуть потужними.

Можна сподіватися на чільне місце в конкуренції на продовольчому ринку?

Так. Скажімо зараз ми імпортуємо навіть яблука. У нас чомусь яблуні дають менше врожайності, з одного гектару, ніж в Греції. Розумієте, там які землі, а який у нас чорнозем. У нас менше врожайності дає морква, ніж в Польщі, у нас менше дають врожайності інші овочеві культури.

Тому що там 3,2 мільйони фермерських господарств, вони з одного гектара вижимають максимум, тому вони і отримують відповідну врожайність.

Якщо в Польщі яблуні дають 214 центнерів, у нас — 185. Як така країна, як Нідерланди, може бути другим після США експортером готової сільськогосподарської продукції? Всі вони застосовують інновації. Нашим одноосібникам вони практично недоступні, тому вирощують «як вродить».

Чому зараз все це не стимулюється?

При владі знаходиться латифундист, один з найбільших латифундистів. Він сьогодні не бачить село таким, яким воно фактично є в Німеччині, або у Франції, або в інших розвинутих країнах. Він бачить виключно так як звик бачити: обробити, зібрати увесь врожай і відправити за кордон.

Частково переробити цукрові буряки на цукор, при цьому, закупити вугілля для виробництва цього цукру в Росії, частково відправити на свою фабрику, все інше відправити за кордон, от чим займається Порошенко.

Фактично він заважає розвиватися малому та середньому бізнесу, який через кооперацію, в майбутньому, може скласти велику конкуренцію таким латифундистам.

Для інновацій потрібні кошти. Юлія Володимирівна вже озвучила серед першочергових кроків по відродженню вітчизняного аграрного сектору — довгострокові, беззаставні кредити, під 3% річних зі спеціальним страхуванням ризиків, та єдиний фіксований податок на гектар землі. Як це буде працювати?

Дивіться: фермер сплачує декілька податків, для прикладу ПДФО, податок на прибуток, єдиний податок, куди входить земельний податок, ще якісь орендні платежі. Пропонується об’єднати всі податки в один єдиний, а потім держава буде їх «розщеплювати». Щоб  фермер знав: в Полтавській області, він з одного гектара  сплачуватиме 1000 гривень податків і 8000 — орендної плати.

Все! Він знає, що його навантаження — 9000 гривень. І ніхто, я маю на увазі владу, не зможе приходити і збільшувати ці цифри ставлячи  “коефіцієнти”.

 

«Селяни зможуть отримати мікрокредити під 3% річних. Решту відсотків до цієї сердньоєвропейської ставки погашатиме держава».

 

А ось 3% по кредитах, де взяти ці дешеві позики?

 Що таке 3% річних? Це головні умови для розвитку малого бізнесу. Коли ти будеш брати мікрокредитування без застави, а держава буде тобі погашати до європейської ставки усю відсоткову ставку від, наприклад, вісімнадцяти. Тобто, якщо середньоєвропейська ставка 4%, або 3%, то воно буде погашатися до трьох відсотків державою. Це така непряма підтримка.

Якщо ти взяв мікрокредитування до 5 мільйонів гривень, до 200 тисяч доларів для мініпекарні, міні млина, якоїсь овочевої ферми, теплиці, саду якогось в 5-6 гектарів, який людина вирішила посадити, і їй потрібно сучасні саджанці, або зробити скважину, або ще щось, це називається мікрокредитування, воно має бути.

Бо сьогодні якщо застави немає — немає можливості взяти кредит, сотні документів, бюрократія і т.д. Тому Тимошенко про це говорить, Це потрібно робити. І для цього, в принципі, сьогодні є всі передумови, а головна передумова: бажання влади, керівництва держави.

 

«Є безліч стимулів для розвитку села. Ми прописали їх у Новому курсі і будемо спільно реалізовувати».

 

Які ще стратегічні цілі бачить «Батьківщина» для розвитку сільської місцевості і агросектору, які основні заходи треба вжити для їхнього досягнення в рамках Нового курсу країни?

Перше, це демонополізація. Друге, це повна диверсифікація виробництва на селі, в тому числі, вирішення питань, щодо входження одноосібних селянських господарств в ринок обігу сільськогосподарською продукцією. Здешевлення кредитів.

Автоматична державна підтримка тим, хто реально це потребує, тобто господарствам, які мають маленький банк землі, або маленький обіг коштів. Це, звичайно, і доступ до землі. Ми маємо прибрати з землі спекулянта. Землі багато не залишилось. Безкоштовна приватизація має надаватись тим, хто хоче сьогодні, власне, розпочинати бізнес на землі.

Це, звичайно, і програми щодо будівництва нового житла на селі, наприклад, в селі до 500 тисяч гривень, безвідсоткові програми, для того, аби туди залучити, як мінімум, молодь, бо вона може взяти ці кредити, і, як мінімум, побудувати дешеве житло і там жити.

Стимулювати учителів, медиків, які можуть із задимленого Києва, або інших великих міст приїхати, отримати собі земельну ділянку і побудувати в розстрочку житло. Ефективне місцеве самоврядування, якому дадуть повноваження, для того, аби вони дійсно давали пільги, і давали можливості саморозвитку, або розпочинати молодим фермерам, чи молодим підприємцям бізнес на сільських територіях.

Нам потрібно розвивати село, тому що там можна створити багато нових робочих місць. А це податки в сільську раду, це податки в об’єднану територіальну громаду, це інвестиційні проекти, це робочі місця, і це, звичайно, пенсія тих людей, котрі будуть в цьому організованому ринку, і пенсія, і соціальний статус.

Можна назвати безліч стимулів, які держава може надавати. І їх потрібно дати, щоби люди почали повертатися в село. Не потрібно шукати долю десь в Польщі, за кордоном, потрібно просто створити умови і працювати, власне, на своїй території.

Це не звучить просто як красива теорія?

Абсолютно ні. Це все діє на практиці. Наведу приклад: ми повернули одну родину з Італії, вони там досить довго працювали. Повернулися вони в свій будинок на Тернопільщині, а ми їм допомогли створити бізнес-проект під маленьку ферму і купили їм шість корів, чотири доїльних апарати, холодильне обладнання.

Бюджет цієї родини, вони мають двох дітей, — до 30 000 гривень від здачі молока. І коли ми запитали, що їм потрібно, вони кажуть: нам ще би забрати свій пай із оренди, задля того, аби могли робити заготівлю сіна, це б нам здешевило собівартість того молока, яке ми робимо.

 І ще вони кажуть, що якщо у нас буде можливість, ми збільшимо своє поголів’я, скажімо, до 15 корів. Тоді сімя отримуватиме щомісяця 100 000 гривень. Скажіть, хто в місті сьогодні, навіть великому, я не беру Київ, має сто тисяч гривень з приватного бізнесу? Погодьтеся, це досить великі кошти.

 

Але, ж треба було їм створити умови.

 А для цього їм потрібна була програма, щодо відшкодування купівлі молочного молодняка, щодо відшкодування будівництва тваринницької ферми, маленької, оскільки вони поставили цей хлів, щодо забезпечення доїльними апаратами, можливості купити холодильне обладнання, бідонів, щодо комбікорму.

Якщо ти купуєш комбікорми, які виготовляють наші заводи, можливо часткове відшкодування вартості, 30% і пішло-поїхало. У них купа стимулів і вони знають, що з цими стимулами вже шість корів тримати не будуть, а будуть тримати п’ятнадцять. І це вже є українське маленьке фермерство. Тому що, ці кошти куди будуть витрачатись? Вони зроблять собі огорожу нову, дорогу біля господарства.

 Спочатку будуть поліпшення в селі робити. Потім будуть думати про те, щоб у селі вже було п’ять-шість-сім ферм. Потім вони зроблять кооператив. А потім вони будуть думати, що можуть виробляти, переробляти з цього молока. Це вже буде кооперативна ферма, в певному селі, яка може далі конкурувати, в тому числі, і за покупців. Мені хотілося б, аби це стало майбутнім українського села.

Нещодавно в Одесі у вас була зустріч з громадськими організаціями, які працюють в агросекторі. Ви постійно з ними контактуєте?

Не просто контактуємо, ми спільно працюємо. Вони кажуть, ми робимо. Ви можете подивитись всі наші законопроекти, там це відображено.

Спільно з ними працювали над Новим економічним курсом країни. Це стосувалося , насамперед, розділу АПК.

Тобто, є повне взаєморозуміння з аграрними асоціаціями України і підтримка?

Так. У нас з ними є взаєморозуміння і активна співпраця на майбутнє українського села.

До речі, Асоціація фермерів та приватних землевласників, Союз сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, Союз українського селянства інші громадські організації ухвалили рішення в підтримку кандидата в президенти Юлії Тимошенко. І мене радує, що пішов такий тренд: село за Тимошенко. І ми будемо цей тренд підтримувати і селян ніколи не зрадимо.

Бесіду вів В’ячеслав Козак

Поделитесь в соц сетях!

Теги: , , , ,

Load...
Загрузка...